Хайно Фальке — німецько-голландський професор радіоастрономії та фізики астрочастинок в Університеті Радбоуда в Неймегені. Фахівець з чорних дір, є автором концепції «тінь чорної діри». В 2013 році команда під його керівництвом здобула грант на дослідження в розмірі 14 мільйонів євро від Європейської дослідницької ради для подальших досліджень чорних дір. В 2019 році Фальке оголосив перші результати діяльності Телескопа горизонту подій на прес-конференції EHT в Брюсселі.
Кар'єра Фальке народився в Кельні, Німеччина, в 1966 році. В 1986 — 1987 рр вивчав фізику у Кельнському університеті, в 1987 — 1992 рр у Боннському університеті здобув (еквівалент ступеню магістра) з фізики. В 1994 році здобув ступінь доктора філософії з астрономії з відзнакою у Боннському університеті. Згодом Фальке працював науковцем в Інституті радіоастрономії Макса Планка в Бонні, Університеті Меріленду та Університеті Аризони. В 2000 здобув габілітацію Боннського університетуHeino Falcke - Curriculum Vitae - website of Academia Europaea.
Дослідження Фальке займається теоретичною астрономією, а також спостереженнями та експериментальними дослідженнями.
Окрім роботи з LOFAR, він також бере участь у розробці радіоантени площею у Квадратний Кілометр.
В 2000 році він передбачив, що можна буде проводити вимірювання біля краю чорної діри. Через чотири роки його команді вдалося це зробити.
В 2013 році Фальке разом з з Інституту гравітаційної фізики Макса Планка. запропонував, що бліцари можуть бути поясненням швидких радіоімпульсів.
Бліцари утворюються, коли надмасивна нейтронна зоря, що обертається, досить сповільнюється, втрачає своє магнітне поле, а потім перетворюється на чорну діру.
Фальке передбачив, що біля країв чорної діри буде «тінь чорної діри», яку можна було б виявити радіотелескопом.
Зрештою цю тінь спостерігали за допомогою телескопа горизонту подій.
Нагороди та визнання 2000: премія Людвіга Бірмана для молодих астрономів Німецького астрономічного товариства ; 2003: ад'юнкт-професор радіоастрономії та фізики астрочастинок в Університеті Радбоуда в Неймегені; 2006: Берлін-Бранденбурзької академії наук. ; 2008: грант на передові дослідження Європейської дослідницької ради у розмірі 3,5 мільйона євро.; 2011: премія Спінози ; 2013: грант Європейської дослідницької ради Synergy; 2013: член Європейської Академії; 2014: член Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук ; 2016: кавалер ордена Нідерландського лева Lintjesregen in Nijmegen Persbericht Gemeente Nijmegen d.d. 26 april 2016; 26 квітня 2018: астероїд був названий на його честь ; 2021: лекція Петрі; 2021: медаль Генрі Дрейпера (спільно з Шепардом Доулманом); 2021: (спільно з );
Доробок Hungernde Löcher und aktive Kerne: die zentrale Maschine in galaktischen Zentren, (Dissertation, Universität Bonn, 1994), . mit Jörg Römer: Licht im Dunkeln: schwarze Löcher, das Universum und wir, Klett-Cotta, Stuttgart 2020, ISBN 978-3-608-98355-5.
Примітки