Ірен Гут Опдайке (5 травня 1922 — 17 травня 2003) — польська медсестра, яка отримала міжнародне визнання за допомогу євреям, яких переслідувала нацисти під час Другої світової війни. Яд Вашем відзначив її як Праведницю народів світу за порятунок 12 людей.
Життєпис Ірена Гут народилася в католицькій родині в Козеніце, Польща. Згодом сім'я переїхала до Радома, де вона вступила в школу медсестер перед початком Другої світової війни.
Згодом потрапила в полон до солдатів Червоної Армії, де зазнала фізичного та сексуального насильства. У 1940 році вона втекла до родини в Радомі, але невдовзі була затримана під час облави німцями, які відправили її працювати на боєприпасний завод; звідти знайшла легшу роботу помічницею кухні в німецькому гарнізонному готелі в Радомі. У 1942 році майор Едвард Ругемер взяв її з собою до Тернополя. У віці 20 років Ірена стала свідком того, як німецький солдат убив немовля в 1942 році. Ця подія змінила її життя. Під час німецької окупації була найнята майором Вермахту Едуардом Рюгемером для роботи на кухні в готелі, який часто обслуговував нацистських чиновників. Натхненна релігією Гут таємно брала їжу з готелю і доставляла її до Тернопольського гетто. Під час ліквідації тернопільського гетто влітку 1942 року вона допомогла дванадцятьом євреям втекти, врятувавши їх від депортації та смерті: шестеро з них влаштували схованку в лісі і регулярно забезпечували їх їжею, а інші шість переховували їх у підвалі будинку, де перебував майор Едвард Ругемер. Одна із захованих жінок народила сина, який вижив і разом з іншими дванадцятьма прожив у криївці до кінця війни.
Майор Едвард Ругемер через деякий час виявив, що Ірена Гут переховує євреїв у своєму будинку, але погодився залишитися з ними за умови, що Ірена Гут, крім домашньої праці, стане його коханкою.
З початком наступу Червоної Армії вона втекла до Німеччини. Після закінчення війни її звинуватили у співпраці з нацистами. Згодом одружилася з делегатом Організації Об'єднаних Націй Вільямом Опдайком. В Америці працювала дизайнеркою.
Післявоєнна діяльність Після заяви неонацистів у 1975 році, що Голокосту не існувало, Ірена Гут вирішила не мовчати. Вона видала мемуари «У моїх руках: спогади рятувальниці Голокосту». У 1982 році вона була визнана і відзначена Яд Вашем як одна з польських Праведників народів світу.
Папське благословення 9 червня 1995 року Ірена Гут Опдайк була удостоєна папського благословення від Папи Івана Павла II на спільному богослужінні євреїв і католиків, яке відбулося в синагозі Шир Ха-Маалот в Ірвіні, Каліфорнія. Папське благословення було першим визнанням Римо-Католицької Церкви її допомоги євреям під час Голокосту. Ірена Гут сказала: «Це найбільший подарунок, який я можу отримати за все, що я зробила у своєму житті».
Джерела
Irene Gut Opdyke at Forgotten Holocaust Obituary in The Times (timesonline.com) (subscription required) Transcript of obituary in The Washington Post, 21 May 2003 2001 Interview at achuka.co.uk Irene Gut Opdyke at Library of Congress Authorities, with 2 catalog records Irene Gut Opdyke – her activity to save Jews' lives during the Holocaust, at Yad Vashem website Irene Gut Opdyke Interviewed in London, January 2001. Irene Gut Opdyke. Times Newspapers 28 May 2003. Rescuer recalls horror of the Holocaust by Esther Diskin. The Virginian-Pilot 1995, Landmark Communications. 26 April 1995. Nazi officer's mistress risked her life to save Jews. 30 May 2003. The Telegraph, London.