Абстра́ктний кліти́нний ко́мплекс — множина з , в якій кожній точці присвоєно невід'ємне ціле число, зване розмірністю. Поняття використовується в для аналізу двовимірних і тривимірних цифрових зображень. Комплекс називають «абстрактним» тому, що його точки, звані «клітинами», не є підмножинами гаусдорфового простору, як це має бути для клітинних комплексів, що застосовуються в алгебричній топології та теорії гомотопій.
Історія Подібні конструкції з подібним рівнем загальності розглядали Лістинг (1862)Listing J.: «Der Census räumlicher Complexe». Abhandlungen der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, том 10, Göttingen, 1862, стр. 97-182. , Штайніц (1908) Steinitz E.: «Beitraege zur Analysis». Sitzungsbericht Berliner Mathematischen Gesellschaft, том 7, 1908, стр. 29-49., (1933) Tucker A.W.: «An abstract approach to manifolds», Annals Mathematics, v. 34, 1933, стр. 191—243. , Рейдемейстер (1938) Reidemeister K.: «Topologie der Polyeder und kombinatorische Topologie der Komplexe». Akademische Verlagsgesellschaft Geest & Portig, Leipzig, 1938 (2-е издание 1953) .
Штайніц визначив абстрактний клітинний комплекс як трійку , де — довільна множина, — антисиметричне, іррефлексивне та транзитивне бінарне відношення обмежування між елементами множини , а — функція, що присвоює невід'ємне число кожному елементу з так, що якщо , то справедливо: . «Клітинний комплекс» у визначенні Вайтгеда (1939) вимагає відокремленості простору та гомеоморфності клітин одиничному евклідовому кубу відповідної розмірності, надалі використовуючи цю конструкцію для визначення CW-комплексуЗгодом у алгебричній топології «клітинними комплексами» почали називати CW-комплекси. Александров у книзі «Комбінаторна топологія» (1941, перше видання вийшло в 1947Александров П. С. Комбинаторная топология. ГИТТЛ, 1947), визначаючи «клітинний комплекс», наклав вимоги наявності в комплексі протилежної клітини та визначеності коефіцієнта інцидентності між кожною парою клітин сусідніх розмірностей (тим самим максимально наблизивши до симпліційного комплексу).
Від 1989 року абстрактні комплекси у визначенні Штайніца використовуються в дослідженнях проблематики комп'ютерного аналізу зображень Kovalevsky V.: «Finite Topology as Applied to Image Analysis», Computer Vision, Graphics and Image Processing, v. 45, No. 2, 1989, стр. 141—161. Klette R. and Rosenfeld. A.: «Digital Geometry», Elsevier, 2004. .
Властивості Топологія абстрактних комплексів заснована на частковому порядку на множині його точок або клітин. На відміну від симпліційного комплексу, елементи абстрактного комплексу не є симплексами, зокрема, -вимірний елемент абстрактного комплексу не обов'язково має нульвимірних сторін і кожна підмножина множини нульвимірних сторін є клітиною. Завдяки цьому поняття абстрактного клітинного комплексу можна застосувати до дво- і тривимірних ґраток, які використовуються в обробці зображень, тоді як симпліційний комплекс для цього непридатний. В абстрактному комплексі можна ввести координати, тому що існують несимпліційні комплекси, які є декартовими добутками таких «лінійних» зв'язних одновимірних комплексів, у яких кожна (крім двох) нульвимірна клітина обмежує дві одновимірні клітини. Тільки декартові комплекси дозволяють увести такі координати, що кожна клітина має набір координат і дві різні клітини завжди мають різні набори координат. Набір координат може бути «назвою» (ідентифікатором) клітини, що важливо для опрацювання комплексів. Абстрактні комплекси дозволяють також увести класичну топологію (топологію Александрова) в ґратки, які є основою опрацювання зображень, завдяки чому стає можливим дати точні визначення топологічних понять зв'язності та межі підмножини. Розмірність клітин визначається в загальному випадку інакше, ніж у симпліційних комплексах.
Основна відмінність від клітинних комплексів, що застосовуються в алгебричній топології в тому, що абстрактний комплекс не накладає вимог до відокремлюваності простору. Це важливо з точки зору інформатики, оскільки неможливо явно подати недискретний гаусдорфів простір у комп'ютері. (Окіл кожної точки в такому просторі повинен мати нескінченну кількість точок).
Примітки