Павло Коломієць (1900, Конотоп — 10 листопада 1930, там само) — український поет, представник Розстріляного відродження, літературний діяч і учасник суспільно-політичних подій початку ХХ століття. Народився в багатодітній родині залізничного кондуктора в Конотопі на Сумщині й здобув базову освіту в міському училищі. Після навчання працював на заводі, а в роки Першої світової війни та революційних змін — добровольцем у Червоній армії. В міжвоєння Павло Коломієць брав участь у формуванні молодіжних осередків, працював у системі народної освіти й журналістиці.
Він почав публікувати свої поетичні твори в київських літературних журналах у 1920-х роках, зблизився з провідними літераторами свого часу й 1930 року видав поетичну збірку «Партитура тривоги». Творчість Коломійця вирізняється поєднанням творчої експериментальності та глибоких соціально-драматичних мотивів, характерних для української модерної поезії 1920-х.
Життєпис Військова служба Народився у 1900 року в Конотопі в багатодітній родині залізничного кондуктора. По закінченні міського училища працював на заводі, потім пішов добровольцем на фронт, а після революції був у Червоній армії, партизанив. Повернувшись до Конотопа, створює молодіжний загін для боротьби з повстанцями, військами Директорії та білогвардійцями, бере участь у першому з'їзді українського комсомолу, а в 1918-му вступає до партії. З 1919 року працює в Києві у центральному бюро зв'язку та інформації при народному комісарі у військових справах України, а в 1920-му стає комісаром кавалерійського полку.
Творча кар'єра Після завершення Першої московсько-української війни очолює в Конотопі відділ народної освіти, редагує газету, стає членом Конотопської Ради робітничих і солдатських депутатів. Перші свої літературні спроби Павло Коломієць показав Павлові Тичині, потім познайомився з Максимом Рильським та Аркадієм Казкою, що відбилось і на його літературному стилі. З 1926 р. починає друкувати поезії в журналах «Червоний Шлях», «Життя й Революція». У 1930-му видав збірку поезій «Партитура тривоги», яка складалась з 11 віршів. Друга збірка «Садівник» уже не вийшла.
У 1920-х роках Коломієць належав до кола націонал-комуністів, які поєднували відданість революційним ідеалам із прагненням до культурного відродження України. Наприкінці 1920-х років, на тлі процесу «Спілки визволення України», Коломієць потрапив під нагляд ДПУ. Його звинувачували в «ідеологічних збоченнях» та зв'язках з «антирадянськими елементами».
Загибель Обставини смерті Павла Коломійця тісно пов'язані з початком масових сталінських репресій проти української інтелігенції. У 1930 році поет перебував у стані глибокої депресії через постійне ідеологічне цькування та передчуття неминучого арешту. Його єдина прижиттєва збірка «Партитура тривоги» (1930) відображала ці передчуття. 10 листопада 1930 року, не бажаючи ставати жертвою каральної системи та піддаватися тортурам, Павло Коломієць вчинив самогубство (застрелився) у Конотопі саме в той момент, коли до нього прийшли з ордером на арешт. Його смерть стала одним із перших актів трагічного спротиву представників «Розстріляного відродження». Друга збірка поезій «Садівник» була підготовлена до друку, але після смерті автора її рукопис було конфісковано або втрачено, а ім'я поета на десятиліття викреслено з історії літератури. 10 листопада 1930 року Павло Коломієць застрелився перед арештом.
Пам'ять Творчість Павла Коломійця була повернута із забуття лише під час «відлиги» та в часи незалежності України. Його постать розглядається як символ покоління, що щиро вірило в революцію, але було знищене створеною нею системою. У 2016 році вірші автора були видані в антології «Невідоме Розстріляне Відродження» укладеної Юрієм Винничуком.
Творчість Збірки Поезій
«Партитура тривоги» (1930): «Стежка» «Тінь рожевих згасань — за плечима…» «Мені здається» «Ой, згубилась блакитними днями» «За снігопадом тань» «Осінь» «Снігом ніч» «Манометр» «Харків» «Літня ніч» «Караван».
Оцінки діяльності У літературній критиці зверталася увага на характерну для поезії Павла Коломійця так звану «планетарність» образів і заголовків його віршів, зокрема таких, як «Фанфари», «Титан», «Сонце вечірнє», «Слухайте всі на планеті», «Час» тощо. Ця особливість розглядалася як прагнення до космічної узагальненості й надчасовості поетичного вислову. Водночас окремі критики оцінювали поетичну книжку Коломійця різко негативно, характеризуючи її як епігонську щодо ранньої творчості Павла Тичини та таку, що з’явилася із запізненням у контексті розвитку української літератури 1920-х років. На їхню думку, збірка була зорієнтована не на сучасного читача, а на абстрактну «вічність», без чіткої прив’язки до конкретного історичного часу й соціальної реальності. У цьому зв’язку підкреслювалося, що поезія Павла Коломійця вирізняється відсутністю датування текстів і слабкою тематичною пов’язаністю з актуальними подіями епохи, зокрема з радянською п’ятирічкою. Космічні мотиви та «планетарні» образи, які посідають помітне місце в його творчості, критика розцінювала як відрив від конкретно-історичного контексту.
Примітки
Джерела Винничук Ю. Відомі й невідомі. Збруч, 28 травня 2025. Винничук Ю. Невідоме Розстріляне Відродження. Упорядник: Юрій Винничук. Харків: Фоліо. 2016. 768 с. ISBN 978-966-03-7531-4