Ціці Дангарембга (, 4 лютого 1959, Мутоко, Східний Машоналенд, тоді Родезія, нині Зімбабве) — письменниця і кінорежисерка Зімбабве.
Біографія У два роки разом із батьками переїхала до Великої Британії, де й виросла, майже забувши рідну мову шона. Там почала навчатися, а в 1965 році продовжила навчання в місіонерській школі в Мутарі. Потім, знову у Великій Британії, з 1977 року навчалася на лікаря в Кембриджі, але після завоювання незалежності Зімбабве в 1980 році знову повернулася на батьківщину. Вивчала психологію в університеті Зімбабве, працювала у маркетинговій фірмі. Почала писати п'єси.
У 1985 році опублікувала перше оповідання, у 1987 — п'єсу. Її дебютний роман (з англ. — «Нервозний стан»), опублікований 1988 року, був добре прийнятий публікою та критикою. Дангарембга вступила до Німецької академії кіно в Берліні, потім заснувала в Харарі продюсерську компанію, виступила продюсером кількох документальних фільмів, а в 1996 році показала самостійну ігрову стрічку, ставши першою жінкою в Зімбабве, яка зняла художній фільм.
Закінчила післядипломне навчання в Гумбольдському університеті в Берліні. Працює над докторською дисертацією про сприйняття африканського кіно.
У червні 2022 року було видано ордер на арешт Ціці Дангарембги. Її переслідували за підбурювання до громадського насильства та порушення антиковідних правил після антиурядової демонстрації, організованої наприкінці липня 2020 року.
28 вересня 2022 року Дангарембга була офіційно засуджена за заклики до громадського насильства після того, як вона та її подруга Джулі Барнс пройшлися по Хараре на знак мирного протесту, тримаючи в руках плакати з написом «Ми хочемо кращого. Реформуйте наші інституції». Дангарембга була присуджена до штрафу в розмірі 110 доларів США та умовного шестимісячного тюремного ув'язнення. Вона оголосила, що планує оскаржити свій вирок на тлі заяв правозахисних груп про те, що її переслідування є прямим результатом спроб президента Еммерсона Мнангагви «змусити опозицію замовкнути в давно неспокійній південноафриканській країні». 8 травня 2023 року було оголошено, що вирок Дангарембзі був скасований після того, як вона подала апеляцію на первинний вирок, винесений у 2022 році.
Визнання У 1989 році, через рік після виходу Nervous Conditions, отримала за неї в африканській секції.
У 2018 році книга Nervous Conditions потрапила на 66-те місце у списку «Ста історій, які вплинули на світ», складеному письменниками світу, опитаними BBC у рамках проєкту BBC Culture.
2020 року книга This Mournable Body потрапила в шорт-лист Букерівської премії.
У жовтні 2021 року Дангарембга на Франкфуртському книжковому ярмарку отримала Премію миру німецьких книгарів з винагородою у розмірі 25 000 євро. Вона стала першою чорношкірою жінкою, яка отримала цю відзнаку.
У 2022 році Дангарембга була обрана лауреатом Літературної премії Віндхема-Кемпбелла за художню літературу.
Доробок
Література та театр
The Third One (п'єса) Lost of the Soil (п'єса), 1983 The Letter (новела), 1985 She No Longer Weeps (п'єса), 1987 , 1988 , 2006 This Mournable Body, 2018
Кіно
(сценарий), 1993 The Great Beauty Conspiracy, 1994 Passport to Kill, 1994 Schwarzmarkt, 1995 , 1996 The Puppeteer, 1996 Zimbabwe Birds, 1988 On the Border, 2000 Hard Earth — Land Rights in Zimbabwe, 2001 Ivory, 2001 Elephant People, 2002 Mother's Day, 2004 High Hopes, 2004 At the Water, 2005 Growing Stronger, 2005 Kare Kare Zvako, 2005 Peretera Maneta, 2006 The Sharing Day, 2008 I Want a Wedding Dress, 2010 Ungochani, 2010 Nyami Nyami Amaji Abulozi, 2011
Література
Negotiating the Postcolonial emerging perspectives on Tsitsi Dangarembga/ Ann Elizabeth Willey and Jeanette Treiber, eds. Trenton: Africa World Press, 2002 Collins W.P. Tracing Personal Expansion: Reading Selected Novels as Modern African Bildungsroman. Lanham: UP of America, 2006 Green L.M. Literary identification in women's novels of formation from Charlotte Brontë to Tsitsi Dangarembga. Columbus: Ohio State UP, 2012
Див. також Новайолет Булавайо
Примітки
Посилання Офіційний сайт Архівна копія Біографія, бібліографія На сайті IMDB Архівна копія