Лехітські мови — секція західнослов'янських мов, що містить три живі мови в Центральній Європі, головно в Польщі, а історично також у Брандербурзі, Мекленбурзі та Західній Померанії, тобто на північному сході Німеччини. Лехитські мови існували на території, де мешкали лехітські племена.Lekhitic languages, Encyclopædia Britannica. Retrieved July 2008
До лехітських мов належать:
Польська — (ISO 639-1 код: pl, ISO 639-2 код: pol) Померанська Кашубська — (ISO 639-2 код: csb) Словінська † Сілезька (ISO 639-3 код: szl) Полабська † — (SIL код: pox)
Рисами лехітських мов є:
Мутація праслов'янських ě, e, ę перед альвеолярними приголосними (звук, під час вимовляння якого язик торкається до піднебіння біля альвеол) в a, o, ą, . Перехід праслов'янських dj, gě, gi у dz , dze , dzy . Відсутність переходу g → h. Наявність носових голосних. так зване четверте пом'якшення задньопіднебінних звуків у польській та кашубській мовах.
Термін лехітський походить від старої назви *lěchy для лехітських народів (на відміну від *čěchy, яке стосується до чехів).
Див. також Ізоглоса кентум-сатем Лехітська переголосовка Примітки