Етруський Союз - етруське державне утворення що, складалося з 12 самостійних міст-держав і находилось на місці таких сучасних провінцій Італії як: Тоскана, Умбрія, Лаціо.
Історія
Вважається, що перші союзні утворення були створені в VII ст. до н.е. і досягли максимальної потужності в середині VI ст. до н.е. Рим був етруським володінням протягом століття, і династія Тарквініїв, царів етруського походження, відображає перевагу та важливість південних етруських міст, які залишили незабутні сліди в релігії, звичаях, інституціях та будівлях Риму, що значною мірою підтверджено археологією. На півдні союз встановив сильну присутність у Лації, Кампанії, Корсиці та Алалії.
Союз був знищенний Римською республікою в 300-х роках до н.е.
Устрій У VII—VI ст. до н.е. цими містами керував цар (лукумон), що були виходцями з аристократії. Їхня влада, здається, була абсолютною, хоча й контролювалася аристократичною олігархією, і здійснювалася в політичній, релігійній та військовій сферах. Царська посада, що спочатку був виборною, швидко став спадковою для жінок.
Між кінцем VI ст. до н.е. і серединою V ст. до н.е. в більшості міст було встановлено олігархічний республіканський режим, заснований на тиранії, де склалося квазіегалітарне суспільство. Влада дісталася принцепсу (за латинською транскрипцією), олігархам, які здійснювали магістратуру (зілат, пурт, макстревк). Найважливішою посадою був зілат (особа обиралася на 1 рік), що на думку дослідників дорівнювався римському преторуWalter Eder (a cura di Francis G. Gentry), Zilath, in Brill's New Pauly. Одні й ті ж родини, ворогуючі між собою, здійснювали владу безперервно.
Відносини між містами Етруські міста були автономними державами, але вони були пов’язані союзом та мали у володіннях міста Вольсінії загальносоюзне святилище у "Fanum Voltumnae" (Святилище Волтумна), що слугував релігійним центром усієї ЕтруріїFrançoise-Hélène Massa-Pairault, Autour du Fanum Voltumnae. Réflexions, hypothèses et propositions pour un débat, revue archéologique, 2016/1 (no 61). Після пагетруських свят та ігор обирали очільника союзу (зілат мех раснал — зілата етруських міст, на кшталт консула у Стародавньому Римі), що також був головим жерцем союзу (сакердотом), який мав релігійну, економічну роль, але дуже мало політичну.
Всі несоюзні міста підчинялась іншим (союзним) містам, наприклад: Фалерія залежала від Вей і так далі.
Збори союзу відбувалися в храмі богині Вольтумни. На цих зборах вирішувалися спільні справи союзу, проводилися спільні релігійні свята та влаштовували ігри і змагання.
Склад союзу
Немає певної інформації про 12 міст, що входили до складу союзу (немає історичних документів, особливо етруських, з цього питання), тому дослідники лише роблять припущення з цього. Напочатку Вейї, Цере, Тарквінія, Вульчі, Руселли, Ватлуна, Популонія, Вольсінії, Клузій, Перузія, Аррецій та Велатрій (Вольтерра) складали союз. З падінням деяких із цих міст до рук римлян (таких як Вейї) або з їхнім занепадом, ймовірно, їхнє місце зайняли інші міста, можливо, ті, що до того часу вважалися другорядними центрами, такі як Куртун, Велзна, Тархна або ФалеріїRomolo A. Staccioli, Gli Etruschi. Un popolo tra mito e realtà, pag. 84..
Економіка труська економіка базувалася на сільському господарстві, рибальстві та полюванні, а також на піратстві. Завдяки сільськогосподарській продукції з навколишніх земель, зокрема пшениці, а також процвітанню тваринництва, гірничої справи та торгівлі, етруські міста змогли швидко розбудовуватися та посилюватися політично. Е Починаючи з віллановського періоду, розвідували родовища міді, олова, заліза та срібломісткого свинцю, а руди або переробляли, або продавали. Найпоширенішим будівельним каменем був вулканічний туф. Мметали добували на в горах Тольфа і особливо на острові Ейталея. Металургія стимулювала розвиток торгівлі у VII столітті до нашої ери.
Етруски експортували бронзові предмети (труби, ростри) власними кораблями з Іспанії до Афін, з Карфагена до Британії, Скандинавії, а також через південну Галлію до південних германських племен. Найбільш значною була торгівля з Грецією (аттична кераміка в обмін на пшеницю з Великої Греції та метали). Південна Галлія закуповувала вино та метали, а також постачала шкури, хутро та олово. Етруський порт Спіна сприяла прибутковій торгівлі бурштином та оловом з північчю. Кайнуа відігравало важливу посередницьку роль у торгівлі на шляху між містами союзу з Північною Етрурією та їхніми колоніями в долині Падана.
Галерея
Дв. Також Етруски Етрурія Італія
Примітки
Джерела Деніс Джордж - The Cities and Cemeteries of Etruria Бонфанте Г.Л. - The Etruscan Language. An Introduction.