Василь Новицький (1863 — 8 квітня 1911) — російський політичний і державний діяч, Таврійський губернатор, дійсний статський радник.

Біографія Василь Васильович Новицький народився 1863 року в селі Скосарівці Ананьївського повіту Херсонської губернії[Центральный Государственный исторический архив Санкт-Петербурга (ЦГИА СПб.), ф. 14, оп. 3, д. 22634, л. 2].

У 1882 році вступив до Санкт-Петербурзького університету на фізико-математичний факультет. На першому курсі ухвалив рішення пов'язати свою подальшу долю з юриспруденцією та написав заяву про переведення на юридичний факультет.

У 1886 році після закінчення юридичного факультету розпочав службу у відомстві Міністерства юстиції при прокурорі Одеської судової палати, потім служив помічником секретаря Одеського окружного суду. У 1888 році Ананьївськими повітовими земськими зборами Херсонської губернії обраний у мирові судді.

У 1895 році перевівся до прокуратури і проходив службу на різних прокурорських посадах. В 1902 призначений на посаду прокурора Сімферопольського окружного суду, в якому служив до 11 листопада 1905 року. Потім наказом було переведено до Одеси для керівництва прокуратурою Одеського окружного суду, проте туди так і не виїхав, бо незабаром (23.12.1905) Микола II дав згоду на призначення Новицького виправляти обов'язки Таврійського губернатора, а 13 січня 1906 року він був затверджений у цьому. статусі.

За словами В. Оболенського, не мав чітко визначених політичних поглядів, проте після подій революції 1905 приєднався до Союзу російського народуОболенский В. А. Моя жизнь. Мои современники. Париж: YMCA-PRESS. 1988. 754 c. С. 330..

Помер 8 квітня 1911 року у Сімферополі . Похований у селищі Шабалинів Чернігівської губернії[Русский провинциальный некрополь: Картотека Н. П. Чулкова из собр. Гос. Лит. музея. — М.:Эллис Лак: Товарищество «Река времен», 1996. — 415 с].

Сім'я 1891 року одружився з Варварою Миколаївною (уродженою Полторацькою) (1871—після 1911). Їх діти: Варвара (нар. 3 лютого 1892 р.) Юлія (нар. 13 квітня 1893 р.)

Нагороди Російські: Орден Святої Анни 3 ст. з мечами (1899); Орден Святої Анни 2 ст. з мечами (1903); Орден Святого Володимира 4 ст. з мечами (1905).

Іноземні: Бухарський Орден Золотої зірки з діамантами (1911).

Примітки