Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» — державна нагорода Російської імперії. Заснована на ознаменування завершення Кавказької війни.
Основні відомості Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» призначалася для нагородження осіб, які мали стосунок до завершального етапу війни в Чечні та Дагестані. Засновано 15 (27) липня 1860 року за указом № 36 016 імператора Олександра II. Указ було надано військовому міністру, № 143.
Порядок нагородження Медаллю нагороджувалися такі особи:
Усі чини армії, зокрема генерали, офіцери, нижні чини, як стройові, і нестройові, які брали участь у бойових діях Чечні і Дагестані з 1857 по 1859 рік; Війська місцевої міліції, різні волонтери, які брали участь у битвах; Чиновники, священики та медики, які перебували при військах у період воєнних дій і виконували свої обов'язки під час бойових експедицій.
Опис медалі Це срібна медаль діаметр 28 мм. На лицьовій стороні зображений хитромудрий вензель Олександра II, увінчаний великою імператорською короною. На зворотному боці вздовж краю по колу напис: «». Внизу, між початком та кінцем напису, невелика розетка. У центрі чотири рядки горизонтально вказані роки бойових дій, які завершили війну в Чечені і Дагестані: «».
На Санкт-Петербурзькому монетному дворі всього було викарбувано 145 115 медалей. Крім того, існують варіанти медалі, виконані у приватних майстернях. Вони можуть істотно відрізнятися від медалей, випущених на монетному дворі, за деталями зображення та розмірами. Відомі варіанти, виконані не тільки у сріблі, а й у бронзі з наступним срібленням.
Порядок носіння Медаль мала вушко для кріплення до колодки чи стрічки. Носити медаль слід було на грудях. Стрічка медалі — комбінована Георгіївсько-Олександрівська. Її слід відрізняти від Олександрівсько-Георгіївської стрічки медалі «На згадку про російсько-японську війну».
З 13 (26) серпня 1911 року, за указом Часть 1, № 35737 Миколи II, поранені та контужені в боях отримали можливість носити ці медалі на стрічці з бантом.
Зображення медалі
Див. також Взяття Гуніба Медаль «За взяття штурмом Ахульго»
Примітки
Література