Букарьов Дмитро Євгенович ( , м. Хмельницький — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, полковник (посмертно) Національної гвардії України, заступник командира окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов», учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів (відповідно, 2023, посмертно та 2022 рр.). Нагороджений відзнакою "За виконання бойового завдання" (2015 р.).

Життєпис Дмитро Букарьов народився 19 квітня 1971 року у Хмельницькому, 1973-го його родина переїхала у Черкаси, де Дмитро зростав і 1988 року закінчив школу № 11.

За направленням Черкаського приладобудівного заводу у 1988—1995 рр. пройшов навчання у м. Санкт-Петербурга (на військово-морській кафедрі). Повернувся до Черкас і почав працювати інженером-конструктором у СКБ «Стріла» НВК «Фотоприлад».

1998 року Дмитро був прийнятий на службу до військової контррозідки Служби безпеки України, у серпні 2005-го звільнився у військовому званні «майор».

У 2005-2014 рр. працював на черкаських підприємствах на різних посадах: інженера, начальника служби безпеки, журналіста. .

Шанував українські мову і традиції, вивчав історію, різні релігії, досконало знав Біблію. Більшу частину життя був атеїстом, але зрештою став рідновіром. Саме обране ним у у 2004-2005 рр. рідновірське ім'я «‎Білотур» згодом стане його позивним на війні...

2014 Із початком російської агресії 2014 року намагався відновитися на службі у СБУ, але йому двічі відмовили, нібито через те, що на той час доукомплектування не проводили. Тому Дмитро вирішив приєднатись до добровольчого підрозділу, обравши «Азов», який у той час мав статус батальйону патрульної служби міліції особливого призначення, тому його прийняли на службу у спеціальному званні «рядовий міліції».

Коли «Азов» увійшов до складу до Національної гвардії України, Дмитра було поновлено у військовому званні майора. «Його зацікавила артилерійська розвідка і він почав вивчати цей напрямок. Зрештою, він розбудовував азовську артилерію і на момент повномасштабного вторгнення був заступником командира полку із застосування артилерії», — розповіла сестра.

Під час служби у «Азові», аби мати «відчуття дому», купив будинок у селі під Маріуполем і у вільний від служби час хазяйнував там.

Дмитро присвятив вісім років життя захисту України, виховав чимало молодих «азовців»-артилерістів. З 28 лютого 2020 року — заступник командира Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» НГУ із застосування артилерії. 2022 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (заочно).

2022 Із початком російського вторгнення в Україну Дмитро разом із побратимами гідно тримав оборону Маріуполя. Сестра Тетяна посилається на слова «Редіса», який згадував, що поки був боєкомплект до «азовської» артилерії, росіяни не мали жодного шансу потрапити у місто: «У них була обмежена кількість снарядів, але кожен постріл був влучним».

Під час оборони міста підполковнику Букарьову довелося організовувати переправу на човнах поранених та залишків боєприпасів. Виявив себе як герой і безстрашний воїн, коли разом із підлеглими перебував в облозі на території металургійного комбінату «Азовсталь», відбиваючи штурми ворога, відкопуючи побратимів із сховищ, зруйнованих бомбуваннями. Одного разу під час бомбового удару по бункеру «Бастіон» засипало й Дмитра, товариши вважали його загиблим, але відкопали Дмитра фактично неушкодженим, і «Калина» розповідав сестрі Тетяні, що був вражений його врівноваженістю.

20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Дмитро вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю»». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, в окупованому селищі Оленівка Кальміуського району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю. З гідністю переносив тяготи та муки неволі, демонструючи приклад стійкості молодшим побратимам.

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці .

За рік після загибелі, після повернення тіла (11 жовтня 2022 року під час чергового обміну полеглими) та ідентифікації за двома експертизами ДНК 8 липня 2023 року похований із військовими почестямі на Алеї Героїв кладовища № 4 м. Черкаси.

Родина У Дмитра залишилися дві доньки, мама, сестра, племінник.

Нагороди Знак МВС - медаль «Захиснику Маріуполя» (наказ МВС України № 2496 о/с від 25.11.2015). Нагрудний знак «За відзнаку в службі» (наказ МВС України №480 о/с від 28.04.2016). Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя» (2017). Почесна відзнака «За оборону Маріуполя» (наказ №543 від 11.10.2017 р.). Відзнака Командувача об'єднаних сил «Козацький хрест» III ступеня (наказ № 594 від 08.10.2018). Нагрудний знак DEI GRATIA 30 ОМБр (наказ Міністерства оборони України №1925 від 20.08.2019). Відзнака Командувача об'єднаних сил «Козацький хрест» II ступеня (наказ № 293 від 21.09.2019). Медаль «За військову службу Україні» (Указ Президента України № 254/2022 від 17 квітня 2022 року). Орден «За мужність» III ступеня (указ Президента України № 290/2022 від 30.04.2022) . Орден «За мужність» II ступеня (посмертно) (указ Президента України № 726 від 03.11.2023) за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові. Почесна відзнака «Захисник України – Герой Черкас» (травень 2024, посмертно).

Вшанування 18 травня 2025 року травня під час ХХХ вшанувань Героїв Холодного Яру, на Меморіалі козакам-добровольцям (біля Мотриного монастиря) урочисто відкрито нові пам’ятники шести полеглим борцям за Українську державу, серед яких Букарьов-«Білотур» Дмитро Євгенович, заступник командира ОЗСП НГУ «Азов» (з артилерії), полковник (посмертно) .

Джерела БУКАРЬОВ Дмитро Євгенович // Книга пам’яті загиблих у полоні / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

Примітки

Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»