Тортури питтям — способі катування, під час якого жертву змушують випити велику кількість води впродовж короткого проміжку часу, що призводить до розтягування шлунка, отруєння водою і, можливо, смерті.
Водночас, часто рот жертви насильно утримується відкритим, щелепи розтиснутими, а ніс заткнутим. Рідину вводять крізь лійку або шматок тканини, просунутий у горлянку. Щоб не захлинутися, жертві доводиться ковтати рідину, яку їй вливають (зокрема й сечу або жовч). По шлунку який роздувся, катувальники час від часу можуть завдавати ударів, що викликає блювання — і тортури повторюються з початку.
Катування питтям (історично відоме як «водні тортури» або навіть «лікування водою») як законний метод слідства, проіснувало в європейських судах приблизно до кінця XVIII століття, проте попри заборону, примусове заливання води у горлянку перейшло у «підпілля» і часто застосовувалося військовими та спецслужбами під час конфліктів,
1899–1902 роки: Американські війська масово використовували water cure під час Філіппінсько-американської війни. 1939–1945 роки (Друга світова війна): Спосіб примусового наводнення широко застосовувала японська військова поліція (Кемпейтай) проти полонених союзників. 1954–1962 роки: Французькі військові використовували заливання води з-під крана чи шланга під час війни за незалежність Алжиру.
Тортури де використовується вода, досі існують під назвою кероване утоплення. У цьому разі мучителі зосереджуються на викликанні у жертви відчуття утоплення, а не на змушуванні людини ковтати і потім відригувати великі кількості води.
Див. також
Симуляція втоплення
Примітки
Література
Посилання
«Louis of Germany tortures men» — 14th-century illustration from Grandes Chroniques de France, reproduced in Chapter 4 of Anne D. Hedeman's The Royal Image (1991)