Військова сила — сукупність засобів збройного примусу, які доступні державам та іншим суб'єктам міжнародної політики для реалізації їх зовнішньополітичних та внутрішньополітичних цілей.
У широкому значенні військова сила — це здатність суб'єкта міжнародних відносин впливати на інші суб'єкти та міжнародну обстановку через демонстрацію своїх військових можливостей (непрямо) або пускаючи в хід свій арсенал засобів збройного насильства (безпосередньо) . Вона може бути використана як для захисту суспільства (народу, держави), так проектування своєї політичної волі зовні; як у формі безпосереднього залучення, так і у вигляді потенційної загрози.
Військова сила об'єднує збройні сили, державні органи та військові організації, створені державою або політичними партіями та громадськими рухами. Акумулюючи в собі весь політичний, економічний, технічний, соціальний і духовний потенціал країни вона є складно структурованою системою в якій військові організації та державні інститути грають роль скріплюючих ланок.
Протягом усього розвитку людської цивілізації військова сила вважалася найважливішим історичним чинником та концентрованим виразом могутності окремих політичних суб'єктів. Саме вона окреслювала характер їхніх взаємин та їхні справжні позиції у світовій політиці.
У даний час статут Організації Об'єднаних Націй (ООН) визнає використання військової сили виправданим та правомірним з метою самооборони та при виконанні рішень Ради Безпеки ООН у випадках актів агресії та при загрозі миру.
Примітки
Література
Посилання