Пол Брюс Дікінсон (; 7 серпня 1958, Ворксоп, Велика Британія) — британський рок-музикант, письменник, спортсмен (фехтувальник), пілот цивільної авіації, теле- і радіоведучий, автор книг і сценарист, продюсер, насамперед відомий як фронтмен хеві-метал-гурту Iron Maiden (за версією журналу Classic Rock він посідає 8-ме місце в рейтингу найкращих фронтменів рок-музики) .

Покинувши Iron Maiden в 1993 році на хвилі спаду популярності хеві-металу, Дікінсон пройшов довгий шлях творчого пошуку, в процесі якого безуспішно експериментував з новими музичними стилями (зокрема з гранджем). Після створення гурту Skunkworks та його комерційного провалу відновив співпрацю з гітаристом Roy Z. Результатом їх співпраці стали успішні хеві-металічні альбоми Accident of Birth та The Chemical Wedding. У підсумку успіх Дікінсона як сольного вокаліста став зростати, тоді як покинутий ним гурт поступово втрачав популярність. Його повернення в Iron Maiden 1999 року повернуло колективу колишню популярність, але водночас не стало перешкодою для його сольної кар'єри та роботи пілотом цивільної авіації.

Дікінсон є одним з найвідоміших вокалістів у жанрі хеві-метал. Його сильний високий голос та стиль співу вплинули на становлення нового покоління музикантів, серед яких — Тімо Котіпелто (Stratovarius) , Андре Матос (Angra) та багато інших.

За потужні вокальні дані Дікінсон дістав від шанувальників прізвисько Air Raid Siren (з англ. - "сирена повітряної тривоги") .

Життєпис

Дитинство Пол Брюс Дікінсон народився 7 серпня 1958 року у Ворксопі, невеликому шахтарському місті в графстві Ноттінгемшир. Хоча його перше ім'я Пол, він з дитинства воліє, щоб його називали другим ім'ям — Брюс. Його батьки були ще підлітками (матері, яка перебувала на 5 місяці вагітності, на момент весілля було близько 17 років, а батькові 18), і незапланована поява дитини якраз і підштовхнула їх до одруження, бо в Англії 1950-х років аборти ще були заборонені. Сам Дікінсон про обставини своєї появи на світ дізнається в середині 1990-х років, коли в одній з телефонних розмов мати скаже, що він був «украй незапланованою дитиною». Музикант запам'ятає слова «accident of birth» (юридичний термін: факт народження, дослівно в перекладі з англ. - народжений випадково), які пізніше ознаменують поворотну точку в його кар'єрі.

Ледве закінчивши школу і практично не маючи засобів до існування, молода пара спочатку була змушена жити разом з дідусем і бабусею Брюса, які взяли на себе частину відповідальності за початкове виховання дитини. Мама Брюса, Соня (), працювала по пів дня у взуттєвому магазині, а батько, Брюс-старший, служив в армії мотористом. Будучи «звичайним гультяєм», батько втратив свої водійські права і вирішив піти в армію добровольцем. Робота оплачувалася краще, і, крім того, він зміг одразу ж відновити права. Брюс розпочав початкову школу у Ворксопі (його перша школа називалася Ментон ()). А тим часом його батьки переїхали до Шеффілда, найближчого міста, де простіше було знайти роботу. Вихованням юного Брюса фактично займалися дід і баба. Дід працював забійником у кам'яновугільній шахті, а баба переважно займалася домашнім господарством, зрідка підробляючи перукарем. Як згадував Дікінсон, дід був дуже хорошою людиною. Він замінив йому батька і в першу чергу навчив постояти за себе. Дід і бабуся першими познайомили хлопчика зі світом музики: під The Twist Чаббі Чекера Брюс танцював у вітальні їхнього будинку, а пізніше хлопчик умовив діда купити платівку «She Loves You» The Beatles.

Коли Брюсові було 6 років, він переїхав до батьків у Шеффілд. Через 6 місяців батьки вирішили відправити його в малу приватну школу Шеллоу Вейл Джуніор. Брюс ніколи не відчував на собі уваги і турботи батьків. Зосереджені на зароблянні грошей, яких постійно не вистачало, вони сприймали сина як тягар, який треба взувати, годувати й одягати. Крім цього батькам Брюса були чужі якісь музичні вподобання, і любов хлопчика до музики, яку він виявив у себе в будинку бабусі й діда, не знаходила тут жодної підтримки.

Внаслідок частих переїздів, викликаних батьківськими пошуками заробітку, Брюс переходив з одного навчального закладу до іншого, втрачаючи можливість завести собі постійних друзів. Коли хлопцеві виповнилося 12 років, батьки, які трохи зібрали грошей, віддали Брюса в приватну школу-пансіонат Аундейл (), перебування в якій відрізнялося від державних шкіл тим, що конфлікти з учнями виливалися не бійки, а в «систематичну муку». Пізніше, згадуючи про регулярні побиття і знущання в пансіонаті, Дікінсон пояснив, що утримувало його від скарг батькам: «Просто не дозволяй людям взяти гору над тобою, так я вважав. Навіть якщо ти лежиш з побитим нутром, ти все ще можеш сказати: „Так, ти більший за мене і ти можеш мене побити, але ти не кращий за мене. Я кращий за тебе, хлопче“. Так було зі мною. Я вдосталь плакав на самоті, але ніколи, ніколи в житті не показував такого роду… слабкість на людях, інакше вони б дійсно перемогли».

У шкільні роки Дікінсон вперше проявив себе як актор і вокаліст. В Аундейлі, де з усіх розваг дозволялася лише музика, хлопець вперше почув пісню «Child in Time» гурту Deep Purple, яка справила на нього незабутнє враження. Крім того, пансіонат відвідували такі відомі колективи, як Van der Graaf Generator, Wild Turkey і Crazy World of Arthur Brown, що також впливало на формування світогляду молодого Брюса. В пансіонаті Дікінсон приєднався до театрального гуртка, де брав участь у постановці багатьох п'єс, включаючи трагедію «Макбет» Шекспіра, а невдовзі захопився грою на барабанах, і хоча можливості репетирувати у хлопця не було, він намагався бути присутнім на репетиціях шкільної групи, де запам'ятовував партії ударних. Тоді ж Дікінсон вперше спробував себе як вокаліст, після того як з'ясувалося, що він бере більш високі ноти, ніж соліст місцевого гурту.

Після інциденту, коли Дікінсон з товаришем помочилися в обід директора, а потім самі ж і розповіли про це, Брюса, до його власного задоволення, відрахували з пансіонату. Середню освіту він закінчив у державній школі в Шеффілді. Там же юнак приєднався до хлоп'ячого гурту Paradox, який став його першим серйозним кроком на шляху до професійної кар'єри.

Юність Шкільний гурт спочатку мав назву Paradox, за пропозицією Дікінсона його перейменували в Styx (підлітки не підозрювали, що таку ж назву має відомий американський софт-рок-гурт). Під впливом Брюса інші учасники колективу, творчість яких до цього обмежувалася репетиціями в гаражі та виконанням кавер-версій, все-таки зробили кілька виступів і записали власний матеріал. Колектив незабаром розпався, але для 17-річного вокаліста участь у ньому принесла перший досвід написання пісень і виступів на сцені.

Закінчивши школу у 18 років з відмінними оцінками з англійської мови, історії та економіки, Дікінсон спочатку вирішив піти служити в армію, як батько. Він вже записався в Територіальний армійський добровольчий резерв за кілька місяців до того. Його батько був особливо радий, що у сина буде кар'єра в збройних силах.

Хоча Дікінсон і отримував задоволення від свого перебування в армії, але, відслуживши півроку, майбутній музикант зрозумів, що військова служба не для нього. Кар'єра рок-вокаліста на той момент здавалася йому недосяжною, і в підсумку Брюс вступив на історичний факультет коледжу Квін Мері (), розташований у лондонському Іст-Енді. Батьки хотіли, щоб Брюс залишився в армії, але він пояснив їм своє рішення як необхідний етап перед початком військової кар'єри, він відразу ж почав пошук гурту, в якому міг би реалізувати свій творчий потенціал. В університеті Дікінсон познайомився з мультиінструменталістом Полом «Нодді» Вайтом, з яким обговорив можливість створення власного колективу. В результаті Дікінсон, Пол «Нодді» Вайт, Стів Джонс, Адам Хаєнд і Мартін Фрешвотер створили новий колектив — Speed. За словами Дікінсона, назва колективу ніяк не пов'язана з наркотиками, а характеризує швидкість їхньої музики. Джо Шуман, автор життєпису Брюса Дікінсона, описав стиль гурту так: «У звучанні Speed гібрид стрімкого хард-року і великовагового металу в дусі Judas Priest з'єднався з запаморочливими пасажами клавішних в неокласичному стилі, дуже співзвучними з тими, що грали такі ж залучені в панк-рух, який розвивався, такі паб-рокери, як The Stranglers». В цьому гурті Брюс почав складати свій власний матеріал, коли Вайт показав йому як грати три акорди на гітарі.

Хоча Speed зіграли кілька концертів у пабі Green Man у районі Пламстед, але історія гурту не тривала довго, зате вона сприяла подальшій роботі Дікінсона в напрямку музичної кар'єри. Якось Дікінсон помітив оголошення в Melody Maker, де було написано, "Потрібен співак для проекту запису пісень", і відразу ж відповів. Він записав демо-плівку і надіслав її з приміткою: "До речі, якщо ви вважаєте цей спів лайном, то там є дещо з Джона Кліза на іншому боці, і можливо це вас трохи повеселить". Тим, хто писав оголошення, сподобався запис, і вони запросили Дікінсона в студію. Там вони записали пісню "Дракула" - перший запис в житті Брюса. Гурт мів назву "Shots". Учасниками його були двоє братів, Філ і Даг Сівітери. Пісня пізніше з'явилася на другому диску збірки The Best of Bruce Dickinson. Брати були вражені вокальними даними Дікінсона і запросили його стати учасником їхнього колективу.

Виступаючи по клубах, гурт не привертав особливої уваги, поки одного вечора Дікінсон не почав насміхатися над байдужими до музики глядачами, які стали відразу ж стежити за подіями на сцені. Втішений такою увагою Брюс став кожного вечора жартувати над аудиторією, поступово накопичуючи перший досвід фронтмена. Як зізнавався він сам, «якраз тоді я зробив спроби бути не лише вокалістом, але й фронтменом. Я зрозумів пізніше, що багато хто може співати, але попросіть їх піднятися на сцену і завести публіку. Вони не можуть. Вони не знають як. Отож цей досвід був важливим у моїй роботі».

Найбільшою удачею Брюса став той вечір, коли учасники гурту Samson несподівано з'явилися на концерті Shots в Мейдстоні (1978 рік). Завдяки пісням гітариста Пола Семсона () цей гурт вже випустив один альбом Survivors на незалежній фірмі звукозапису Lazer. Колектив викликав великий інтерес у публіки поряд з Iron Maiden, Saxon і Angel Witch, як один з найяскравіших представників молодого руху, відомого як Нова хвиля британського важкого металу. Але здебільшого їх знали завдяки тому, що їх барабанщик Thunderstick (справжнє ім'я — Баррі Грем) завжди одягав маску S&M на сцені і грав замкненим у клітці для тварин. На той час гурт Samson складався з трьох осіб і шукав собі нового вокаліста.

Музична кар'єра

Samson Отримавши практично негайне запрошення приєднатися до гурту Samson, Дікінсон зіткнувся з проблемою іншого характеру: через два тижні необхідно було складати випускні іспити в університеті. Цей диплом ніколи не був особливо важливим для Брюса, поки він не усвідомив, що у нього більше може не бути шансу скласти випускні іспити, окрім як відмовитися від усіх своїх побічних занять, принаймні, на деякий час. Проваливши всі іспити за другий курс, Дікінсон не захотів закінчувати навчання круглим двієчником, тому, засівши на два тижні в бібліотеці, він практично наздогнав свій потік. У підсумку він здав усе не гірше за інших.

Однак різкий перехід від екзаменів до репетицій з Samson не вплинути на сили музиканта, який до того ж відчував себе чужим серед інших учасників колективу, які цікавились лише жінками, наркотиками та алкоголем. Невдовзі Дікінсон усвідомив, що залишаючись тверезим, він просто не може спілкуватись з іншими учасниками колективу і підтримувати творчу атмосферу.

За словами Дікінсона, найважчим, що він вживав, була марихуана.