Іларіон Віссаріонович Мгеладзе (псевдонім — Ілля Вардін) (, село Акеті Ланчхутського повіту Тифліської губернії, тепер Ланчхутський муніципалітет, Грузія — розстріляний , Російська Федерація) — радянський партійний діяч, журналіст і публіцист.

Життєпис Народився в селянській родині. П'ять років навчався в початковій сільській школі. Працював продавцем книжкового кіоску, сторожем та експедитором газет «Грігалі» та «Дро» в місті Тифлісі.

Член РСДРП(б) з березня 1906 року.

Брав активну участь у революційних подіях 1906 року на Кавказі, вів нелегальну партійну роботу в Тифлісі, Сухумі, Кутаїсі та Баку. У листопаді 1906 року заарештований, до 1907 року перебував у в'язниці Тифліса. З 1907 по 1908 рік — член Сухумського комітету РСДРП. У 1907—1908 роках — редактор нелегальної газети РСДРП «Тифлисский пролетарий», член редакції журналу «Могзаурі». У травні 1908 року заарештований, до 1909 року перебував у в'язниці Сухума.

У 1909—1910 роках — член фінансової комісії нелегального Тифліського комітету РСДРП, учасник створення нелегальної типографії в Тифлісі. У 1910—1911 роках — член міського районного комітету Тифліса, секретар профспілки механічних робітників, співробітник газети «Баку» та агітатор Бакинського міського комітету РСДРП. У вересні 1911 року заарештований, до 1912 року перебував у в'язниці Баку. Після виходу із в'язниці продовжив нелегальну революційну діяльність. У грудні 1912 року знову заарештований, до 1913 року перебував у бакинській в'язниці. Вироком суду висланий на 5 років за межі Кавказу до міста Саратова.

З 1913 по 1914 рік вів революційну роботу в Саратові та Вольську. У квітні 1914 року нелегально переїхав до Санкт-Петербургу. З травня по серпень 1914 року — редактор журналу «Вестник прикажчика» в Санкт-Петербурзі. У серпні 1914 року заарештований та висланий до Саратова. З вересня по грудень 1914 року працював у нелегальній Саратовській організації РСДРП(б). У грудні 1914 року висланий із Саратовської губернії.

З січня по лютий 1915 року вів нелегальну роботу в Харкові. У лютому 1915 року заарештований і засланий на три роки до Єнісейської губернії. До лютого 1917 року відбував заслання в місті Єнісейську. У лютому — квітні 1917 року — член редакції газети «Красноярский рабочий».

У квітні 1917 року переїхав до Саратова. З квітня по серпень 1917 року був редактором саратовської газети «Соціал-демократ» та членом бюро Саратовського губернського комітету РСДРП(б). Одночасно був обраний гласним Саратовської міської думи.

З серпня по жовтень 1917 року — співробітник та помічник секретаря редакції газети «Рабочий путь» («Правда») у Петрограді. З жовтня по листопад 1917 року — член редакції газети «Рабочий путь» у Петрограді. З 27 жовтня (9 листопада) 1917 по 1918 рік — член редакції газети «Правда» у Петрограді. У жовтні — листопаді 1917 року — завідувач інформаційного відділу Петроградського військово-революційного комітету.

У листопаді 1917 — 1918 року — завідувач бюро преси Ради народних комісарів РРФСР.

У 1918 році відряджений до міста Саратова. До квітня 1918 року — член Саратовського губернського комітету РКП(б), заступник голови Саратовського міськвиконкому, редактор газети «Известия Саратовского Совета».

З квітня по травень 1918 року — член президії Північного обласного комітету РКП(б) у Петрограді. У період обговорення Брестського миру належав до «лівих комуністів». Одночасно, в квітні — травні 1918 року — завідувач підвідділу політпросвіту відділу формувань штабу Червоної армії. У квітні — серпні 1918 року — завідувач політпросвітнього відділу Петроградського військового округу.

З 19 серпня по вересень 1918 року — член (голова?) Костромського губернського революційного комітету.

У 1918—1919 роках — член бюро Петроградського комітету РКП(б), член виконавчого комітету Петроградської ради, редактор петроградської газети «Вооруженный народ».

У 1919 році — відповідальний редактор газети «Красная армия» в Москві, відповідальний редактор московської газети «Коммунар», член бюро Московського комітету РКП(б). З 1919 по 1920 рік — член редакції газети «Известия ВЦВК», член редакції газети «Правда».

У лютому — 7 травня 1920 року — відповідальний редактор газети «Коммунист» в Києві.

У квітні — травні 1920 року — член бюро Київського губернського комітету КП(б)У. З 27 квітня по 6 травня 1920 року — заступник голови Київського губернського революційного комітету, завідувач відділу управління Київської губернії, в.о. голови Київського губернського комітету КП(б)У.

У травні 1920—1921 роках — завідувач політичного відділу Першої кінної армії РСЧА під командуванням Будьонного.

З квітня 1921 року — уповноважений-референт Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК) РРФСР.

До листопада 1921 року — завідувач підвідділу друку агітаційно-пропагандистського відділу ЦК РКП(б). У листопаді 1921 — березні 1922 року — завідувач інструкторського відділення підвідділу друку агітаційно-пропагандистського відділу ЦК РКП(б). У березні — травні 1922 року — завідувач підвідділу друку агітаційно-пропагандистського відділу ЦК РКП(б).

Одночасно — редактор тижневика Агітпропу ЦК ВКП(б) «Красная печать», секретар Російської асоціації пролетарських письменників (РАПП). З 1923 року — політредактор журналу «На литературном посту». Один із організаторів письменницької групи «Октябрь». У 1920-х роках підтримував дружні стосунки з багатьма відомими радянськими письменниками та поетами.

У 1923—1924 роках — член редакційної колегії журналу «Большевик» у Москві, активно боровся із «лівою опозицією».

У 1925 році — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Закавказького крайового комітету РКП(б). З 1925 по січень 1926 року — завідувач відділу друку Закавказького крайового комітету РКП(б).

У січні — листопаді 1926 року — кореспондент ТАРС у місті Тегерані (Іран). З листопада 1926 по січень 1927 року перебував у розпорядженні ЦК ВКП(б). З 1926 по 1928 рік був активним учасником троцькістської «лівої опозиції».

У 1927 році працював завідувачем політпросвітом відділу народної освіти Орловської губернії.

18 грудня 1927 року рішенням XV з'їзду ВКП(б) виключений із партії як активний член «троцькістської опозиції». У грудні 1927 року заарештований органами ОДПУ, засуджений до заслання в місті Бійську.

У листопаді 1928 році відновлений у членах ВКП(б). З 1928 по 1934 рік — на господарській і літературній роботі.

20 грудня 1934 року заарештований органами НКВС. 13 січня 1935 року вдруге виключений з ВКП(б). 16 січня 1935 року засуджений до 5 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. У грудні 1939 року звільнений. З січня по лютий 1940 року проживав у Грузинській РСР. 26 лютого 1940 року заарештований органами НКВС. 7 червня 1941 року засуджений до страти, 27 липня 1941 року розстріляний.

Посмертно реабілітований 28 березня 1959 року.

Основні праці Ворошилов: робітничий вождь Червоної армії. М.; Л.: Держвидав, 1926 Коротка історія партії комуністів. М.: Держвидав, 1920 «Правда» та ліквідаторство // Шлях «Правди»: матеріали та спогади. До десятирічного ювілею. 1912-1922, 1923 Радянський друк (1922-1923 рр..) (Зб. Ст.), 1924. Травневе свято комунізму (Перше Травня), 1919 Політичні партії та російська революція. М.: Красная новь, 1922 Партія меншовиків та російська революція. М.: Красная новь, 1922 Російський пролетаріат та світова війна, 1924 Есерівські вбивці та соціал-демократичні адвокати, 1922 Більшовизм після жовтня, 1925 Преса більшовизму, 1925 Епоха воєн та революцій, 1925 Велика Жовтнева революція, 1919 Більшовицький з'їзд без Леніна (Про XIII З'їзд РКП), 1925

Примітки

Джерела Скоркин К. Обречены проиграть (Власть и оппозиция 1922-1934). М., 2011 Краткая литературная энциклопедия. ВАРДИН