Миха́йлівка — село в Україні, у Диканській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Стасівська сільська рада.

Після Другої світової війни до нього приєднане село Брусія з присвоєнням селам спільної назви «Михайлівка»Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648—2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г. П., Білоусько О. А., Гудим В. В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю. О., Жук В. Н., Коротенко В. В. та ін. — Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 371..

Географія

Село розташоване на правому березі річки Ворскли. Нижче за течією на відстані одного кілометра — село Слиньків Яр, на протилежному березі — Підварівка. Село оточене великим лісовим масивом.

Історія

На 1859 рік село Михайлівка не згадується у «Спискахъ населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленныхъ и издаваемыхъ Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ». На той час у козацькому селі Брусія було 70 дворів. Проживало 184 особи чоловічої та 205 жіночої статіСписки населенныхъ местъ Россійской Имперіи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетом Министерства внутреннихъ дѣлъ. XXXIII. Полтавская губернія. Санкт Петербургъ, 1862.— С. 18.. Село Михайлівка з'являється на військово-топографічній карті Полтавської губернії 1869 року.

Село Михайлівка було «панське», а село Брусія — козацьке, у якому ніколи не було кріпаччини, хоча люди у Брусії, за спогадами місцевих жителів, жили бідніше ніж у Михайлівці.

За переписами 1719 та 1732 років Брусія входила до Першої полкової сотні Полтавського полкуГоробець В. М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1921 і 1732 рр.) // Український історичний журнал, 2008, № 5 (482), с. 49—68..

До Брусії та Михайлівки за часів Радянської влади були переселені жителі навколишніх хуторів, наприклад, хутора Петренки.

До війни 1941—1945 школа мала назву «Брусіє-Михайлівська».

Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 пам'ятка археології городище IX—XIII ст. в урочищі Брусія, як об'єкт культурної спадщини національного значення, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 160016-Н).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Диканської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Диканського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530196, розташована у приміщенні спеціалізованої школи-інтернату.

Результати зареєстровано 196 виборців, явка 58,67%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 40,87%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 14,78%, за «Європейську Солідарність» — 12,17%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримали Олег Кулініч (самовисування) і Сергій Дудник (Слуга народу) — по 25,27%, за Анатолія Нелюбу (самовисування) — 15,38%.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська40193.47%російська86.53%Усього429100%

Соціальна сфера КЗ ПДЗОВ «Супутник» — дитячий оздоровчий табір дитячо-оздоровчий комплекс «Сонячний». Спортивно-оздоровчий табір ВДНЗУ «УМСА» «Диканська Дубрава»

Пам'ятки Поблизу села розташоване Парасоцьке урочище та відслонення пісковиків, що є об'єктами Регіонального ландшафтного парку «Диканський». Парк Антуана Томаса.

Односельці Пестременко Василь Панасович, 1917 р., с. Брусія Диканського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у Саратовській обл. (Російська Федерація). Військовослужбовець. Заарештований 6 січня 1943 р. Засуджений Військовим трибуналом 3-ї запасної стрілецької бригади 26 лютого 1943 р. за ст. 58-10 ч. 2 КК РРФСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Військовою прокуратурою ПУРВО 2 серпня 1991 р.

Примітки

Посилання Книга Пам'яті України. Полтавська область. Том 4. Диканський, Зіньківський та Карлівський райони. Диканський район. Стасівська сільська рада Погода в селі Михайлівка СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТАБІР ВДНЗУ «УМСА» «ДИКАНСЬКА ДУБРАВА»