Бі́рки — село в Україні, у Зіньківській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 1188 осіб. Колишній центр Бірківської сільської ради.

Географія Село Бірки знаходиться на березі річки Грунь-Ташань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Троянівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Загрунівка. До села примикає лісовий масив (сосна).

Історія

Точна дата заснування не відома. Ймовірно, першими поселенцями були козаки-втікачі.

У 1648 році у сформовано Бірківську сотню при Гадяцькому полку. З 1649 року Бірки зі своєю сотнею у складі Полтавського полку, потім Зіньківського, а з 1672 року повернулось до свого Гадяцького полку.

Зі скасуванням своє сотні, з 1720-х років у складі Ковалівської (2-ї) сотні Гадяцького полку.

У 1781—1796 роках у складі Миргородського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у містечку Бірки проживало 1297 душ. Було у власності різного звання казених людей, козаків і власників: графа Кирила Григоровича Розумовського і бунчукового товариша Петра Кириякова.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 126, 241

З 1796 року у складі — Зіньківського повіту Малоросійської, та з 1802 — Полтавської губернії. Згодом центр Бірківської волості свого повіту.

Наприкінці 19 століття у містечку двічі на рік відбувалися ярмарки, щотижня — базари. За даними 1900 року Бірки — центр волості, були сільські громади, земська та церковно-парафіяльна школи.

1907 року лікарем Г. Ф. Влайковим та односельцем Непомнящим створено гурток революційної молоді. Учасники гуртка закликали до боротьби проти царя.

Радянську окупація розпочалась в січні 1918 року. У ході сутички з махновцями загинули 120 жителів.

Липневої ночі 1920 року раптовим нападом повстанці М. Мандика розгромили в Бірках російський продовольчий загін, який грабував місцевих селян і змусили рештки продармійців втекти до Зінькова.Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. — Кн. 5 / Упорядник О. А. Білоусько. — Київ-Полтава: Оріяна, 2007. — 720 с.

З 1930 року діяли колгоспи: «Більшовик», «Перемога», «Нове життя», «Соціалістичний шлях», «Прогрес».

Жертвами голодомору 1932—1933 років стали 172 особи. У 1937—1939 роках репресовано 24 жителя.

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 5 жовтня 1941 до 8 листопада 1943 року. Німцями розстріляно 5 червоноармійців; спалено 158 та зруйновано 20 хат. До Німеччини на примусові роботи вивезено 255 жителів, загинуло на фронтах 261 односельчан, при визволенні села — 194 радянських воїнів.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Зіньківської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Зіньківського району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області.

Населення Рік Дворів Жителів1859 435 29371863 42428211882 496 1910 595 33751926 681 31471990 12502001 1188

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська115096.80%російська352.96%вірменська10.08%румунська10.08%інші/не вказали10.08%Усього1188100%

Інфраструктура У селі знаходяться: Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. І. А. Цюпи сільське відділення зв'язку; лікарня на 25 ліжок; дитсадок на 35 місць; Будинок культури (400 місць); бібліотека (понад 15,7 тис. одиниць зберігання)

Архітектура культові споруди: Георгіївська церква (1857 рік) Миколаївська церква (початок 18 століття; 1788 року розібрана) Успенська церква (кінець 17 століття) пам'ятники: пам'ятник односельчанам, загиблим у сутичці більшовиків та махновців (збудований 1920 року); пам'ятники на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудовані в 1954 та 1955 роках); пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки радянсько-німецької війни.

Економіка Молочно-товарна ферма; ПАТ «Бір»; ТОВ «Сільгосптехніка».

Відомі люди Биковець Михайло Миколайович (1894—1937) — український письменник, літературний критик, педагог, громадський діяч, журналіст, жертва сталінського терору. Зуй Антон Іларіонович (1922—2003) — учасник Другої Світової війни, нагороджений чотирма медалями «За відвагу». Леонова Ганна Дмитрівна (1923—2008) — Герой Соціалістичної Праці. Сень Олександр Васильович ( 1 липня 1961) — заступник міністра аграрної політики та продовольства України — керівник апарату (з квітня 2013). Цюпа Іван Антонович (1911, Бірки — 2004) — український письменник, публіцист. Микитенко О. Г. — контр-адмірал. Франко Ольга Федорівна (Хоружинська)До життєпису Федора Васильовича Хоружинського, батька Ольги Франко, стаття Андрія Парамонова на Франко:Наживо, 30 червня 2022 (10 квітня 1864, Бірки — 15 липня 1941, Львів) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, публіцистка і видавниця. Дружина Івана Франка. Чирка Микола Спиридонович (1907—1995) — Герой Радянського Союзу.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область

Примітки

Джерела Бірки // Полтавщина:Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — С. 66-67. — ISBN 5-88500-033-6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область / Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С. 172. — ISBN 978-966-8250-50-7. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. — Том 12: Релігія і Церква. — Полтава: Полтавський літератор, 2009. — С. 62-63. Малороссийский родословник. Том 1. Модзалевский Вадим Львович. https://frankolive.wordpress.com/2022/06/30/до-життєпису-федора-васильовича-хору/