Джеймс Слосс Акерман (; 8 листопада 1919 — 31 грудня 2016) — американський історик архітектури, визначний дослідник архітектури Мікеланджело, Палладіо та теорії архітектури італійського Відродження.

У 2017 році Акермана нагородили премією імені Генрі Гоупа Ріда.

Біографія Джеймс Акерман народився 8 листопада 1919 року в Сан-Франциско. Він навчався в школі Кейта в Карпінтерії, штат Каліфорнія, яку закінчив у 1937 році, а потім вступив до Єльського університету. У Єлі, протягом 1938—1941 років, він потрапив під вплив Анрі Фосійона. Його дипломна робота була в Інституті образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університету (магістр 1947, доктор філософії 1952), де він навчався у Річарда Краутгаймера та Ервіна Панофскі. Навчання перервала служба під час Другої світової війни в армії США в Італії, яка, однак, дала йому можливість покращити розуміння архітектури італійського Відродження. Там він добровільно почав працювати на Комісію з питань памяток та образотворчого мистецтва Мілану (), де він мав відновити архіви, збережені в монастирі Чертоза-ді-Павія. Він був науковим співробітником Американської академії в Римі (1949—1952). Він викладав у Берклі та з 1960 року в Гарварді як професор образотворчого мистецтва імені Артура Кінґслі Портера () до свого виходу на пенсію в 1990 році.

Він був редактором «The Art Bulletin» () (1956—1960) та «Annali d'architettura» (). 1963 року Акермана обрали членом Американської академії мистецтв і наук. Він був членом Американського філософського товариства та членом-кореспондентом Британської академії, Баварської академії наук, Олімпійської академії у Віченці, Атенео Венето, Академії Сан-Лука в Римі та Королівського товариства наук в Упсалі. Він читав лекції у школі мистецтв імені Слейда в Кембриджі в 1969—1970 роках. Він отримав шість почесних докторських ступенів і став «великим офіцером» ордена «За заслуги перед Італійською Республікою», почесним громадянином Падуї та отримав спеціальну нагороду «Золотий лев» на Венеціанському бієнале архітектури 2008 року.

Коли він почав викладати в Школі архітектури Каліфорнійського університету в Берклі восени 1952 року, Акерман став їхнім першим штатним істориком архітектури.

Він помер 31 грудня 2016 року у віці 97 років.

Нагороди Його нагородили премією Бальцана 2001 року за досягнення в історії архітектури та урбаністики та згадкою у премії Пола Крістеллера 2001 року від Американського товариства епохи Відродження за визначні досягнення. Акерман задумав і озвучив фільми, зняті Джоном Террі () «У пошуках Риму епохи Відродження» (; 1975, з Кетлін Вейл-Ґарріс Брандт ()) і «Архітектор Палладіо та його вплив в Америці» (; 1980).

2017 року, посмертно, нагороджено премією імені Генрі Гоупа Ріда. Нагороду отримала його дружина Джілл Слосбурґ-Акерман.

Вибрані видання Окрім численних статей, Акерман написав: «Бульведерський палац» (; 1954) — базувалося на його докторській дисертації про розширення Ватиканського палацу в епоху Відродження. «Архітектура Мікеланджело» (; 2 томи, 1961; версія в м'якій палітурці зі скороченим другим томом, 1986) — том I є критичним оглядом практики та теорії архітектора, а том II містить вичерпний каталог переважно незавершених будівель Мікеланджело, використовуючи архітектурні креслення та сучасні архівні та графічні джерела. Робота отримала премію Хічкока Товариства істориків архітектури. «Палладіо» (; серія «Архітектор і суспільство» від Pelican Books (1966; 1977, 2008)) — після вступного розділу «Палладіо та його часи» йдуть розділи, в яких обговорюються приклади вілл Палладіо, громадської та домашньої архітектури, церковної архітектури та принципів його дизайнів і практики. «Вілли Палладіо» (; 1967) «Вілла: форма та ідеологія заміських будинків» (; 1990) — огляд заміських будинків від римських часів до Ле Корбюзьє та Райта. «Джеймс Акерман, історик мистецтва» (; 1992) — інтерв'ю для фонду Getty Foundation і UCLA. «Точки відстані: дослідження теорії та мистецтва та архітектури епохи Відродження» (; MIT Press, 1991) — сім есе, присвячених теорією критики та відносинами архітектури та науки в епоху Відродження, з окремими дослідженнями робіт Леона-Баттісти Альберті та Леонардо. «Походження, наслідування, конвенції: репрезентація у візуальних мистецтвах» (; MIT Press, 2002) — збірка із дванадцяти есе.

Виноски

Посилання

James S. Ackerman papers, (ca. 1942—1950) from the Smithsonian's Archives of American Art Author profile: James S. Ackerman at Penguin Books James Sloss Ackerman International Balza Prize Foundation