Чанданараджа (; д/н — 917) — нріпа (правитель) Сакамбхарі у 890—917 роках. У середньовічних хроніках він також згадується під іменами Ваппаяраджа та Маніка РайDasharatha Sharma (1959). Early Chauhān Dynasties. S. Chand / Motilal Banarsidass. ISBN 9780842606189..
Життєпис Походив з раджпутського клану Чаухан (Чагамана). Син магараджи Говіндараджи II. Посів престол князівства у 890 році. Протягом більшої частини свого правління Чанданараджа був змушений визнавати верховну владу могутньої імперії Гуджара-Пратіхарів, виступаючи як їхній відданий васал і союзник у регіональних конфліктахR. B. Singh (1964). History of the Chāhamānas. N. Kishore. OCLC 11038728..
Військові кампанії Головним військовим досягненням Чанданараджи стала успішна війна проти сусідньої династії Томара, яка контролювала території навколо сучасного Делі. Згідно з автентичним середньовічним написом на камені, знайденим у храмі Харшнатх, Чанданараджа в запеклій битві розгромив правителя Томари на ім'я Рудра (в інших джерелах — Рудрена), якого сучасні історики ототожнюють із царем Вачараджею (Бібасапалою).
За переказами та хроніками Чаухан, після цієї перемоги їхні війська зуміли вдертися в межі ворожого князівства та тимчасово захопити столицю Томари — Анангпур. Хоча масштаби цього успіху та тривалість окупації залишаються дискусійними серед дослідників, сам факт перемоги значно підняв престиж Чанданараджи серед інших раджпутських родів Північної Індії.
Релігійна діяльність та будівництво Період його панування відзначився початком великих будівельних і релігійних проєктів, які мали на меті підкреслити зростання економічної та військової міці держави. Чанданараджа та його родина були ревними прихильниками шиваїзму.
Особливе місце в історії посідає його дружина — цариця Рудрані, яка також була відома під іменем Атмапрабха (через її духовні здобутки). Тексти описують її як видатну йогиню, яка досягла досконалості в практиці хатха-йоги. За свідченням хроніки «Прітхвіраджа Віджая», через свої містичні практики вона страждала від внутрішнього жару, для приборкання якого встановила 1000 дорогоцінних лампоподібних лінгамів на берегах священного озера Пушкар (одне з найважливіших місць паломництва в Раджастхані), які світилися вночі.
Крах Пратіхарів та останні роки Наприкінці панування Чанданараджи геополітична ситуація в Індії кардинально змінилася. Імперія Гуджара-Пратіхарів зазнала нищівної поразки у 915 році від свого головного ворога — південної імперії Раштракутів під проводом Індри III, яка навіть зуміла тимчасово захопити пратіхарську столицю Канаудж.
Це призвело до стрімкого послаблення центральної влади магараджахіраджи Магіпали I. Чанданараджа почав готувати підґрунтя для проголошення повної незалежності Сакамбхарі, проте не встиг реалізувати ці плани, померши у 917 році. Справу виходу з-під васальної залежності продовжив його син і наступник Вакпаті I.
Джерела Dasharatha Sharma. Early Chauhān Dynasties. — S. Chand / Motilal Banarsidass, 1959. — ISBN 9780842606189. R. B. Singh. History of the Chāhamānas. — N. Kishore, 1964. — OCLC 11038728.
Примітки