Каркасні силікати (тектосилікати) — це силікати, аніони яких мають будову у вигляді тривимірного каркаса з тетраедрів SiO4- і AlO4-, з'єднаних кутами.F. Liebau (1982): Classification of Silicates in: Reviews in Mineralogy Volume 5: Orthosilicates; Mineralogical Society of America
Цей підклас силікатів включає групу польових шпатів, які є найпоширенішими мінералами в земній корі.Mineralienatlas: Мінеральний клас 9.F за Штрунцем (9-е видання) Каркасні силікати (тектосилікати) без цеолітної H2OWebmineral: Класифікація силікатів Нікеля-Штрунца (версія 10)Mindat.org: Класифікація Нікеля-Штрунца — Тектосилікати без цеолітної H2O (10-е видання) Технічно важливими і також поширеними у природіі є мінерали групи цеолітів, які, за деякими винятками, також є тектосилікатами.
Силікатні каркаси мають більші порожнини, в яких знаходять своє місце великі катіони, такі як амоній ([NH4]+), Na+, K+, Cs2+, Ca2+, Ba2+, Sr2+ або молекули, такі як вода або комплексні аніони, наприклад, сульфат (SO42-). Завдяки своїй переважно пухкій структурі тектосилікати характеризуються низькою щільністю, світлозаломленням і середньою твердістю за шкалою Мооса (4-6).Тюбінгенський університет: Систематика мінералів
Багато алюмосилікатних каркасів мають широкі відкриті канали (цеоліти), які, можуть, наприклад, поглинати та вивільняти воду або катіони, без втрати стабільності силікатного каркаса. На цьому базується технічне застосування цих мінералів як іонообмінників або молекулярних сит.
Класифікація
За Лібау Класифікація Лібау розглядає тектосилікати як силікатні ланцюги, зв'язані у каркаси, необмежені у трьох вимірах, і класифікує тектосилікати на основі періодичності та розгалуженості силікатних ланцюгів, які складають силікатні шари.
Періодичність
Вона вказує, через скільки силікатних ланок ланцюга (тетраедри SiO4-) структура ланцюга повторюється.
Розгалуження
Це вказує, чи відгалужуються подальші тетраедри SiO4- від силікатного ланцюга. Розрізняють відкрито розгалужені силікатні ланцюги і циклічно розгалужені силікатні ланцюги, в яких тетраедри SiO4-, що відходять від ланцюга, утворюють зімкнені кільця.
За Штрунцем
Як і у випадку з філосилікатами, класифікація каркасних силікатів Штрунца не наслідує номенклатуру та критерії Лібау. Система Штрунца поділяє тектосилікати на основі включення цеолітової води в структуру на розділи «каркасні силікати (тектосилікати) без цеолітової H2O» (9.F) і «каркасні силікати (тектосилікати) з цеолітовою H2O» (9.G). Подальша класифікація ґрунтується на розмірі та зв'язках силікатних кілець, які складають силікатний каркас, а також на наявності інших аніонів.
9.F. Каркасні силікати (тектосилікати) без цеолітової H2O 9.FA. Каркасні силікати (тектосилікати) без додаткових аніонів
9.FB. Каркасні силікати (тектосилікати) з додатковими аніонами
9.G. Каркасні силікати (тектосилікати) з цеолітовою H2O; Сімейство цеолітів
9.GA. Цеоліти з ланцюгами з чотириланкових кілець, зв'язаними через кожний п'ятий Si
9.GB. Ланцюги з'єднаних чотириланкових кілець
9.GC. Ланцюги подвійно зв'язаних чотириланкових кілець
9.GD. Ланцюги п'ятиланкових кілець
9.GE. Панелі зі структурними одиницями 4-4-1-1
9.GF. Каркаси лейцитового типу
9.GG. Клітки і подвійні клітки з 4, 6 і 8-ланкових кілець
9.GH. Некласифіковані цеоліти
Примітки