Смерть за посаг (англ. Dowry death) — вбивство або доведення до самогубства одружених жінок через суперечки щодо посагу. Смерть за посаг поширена переважно в Індії, Пакистані, Бангладеш та ІраніPAKISTAN: The social injustice behind the practice of dowry-when greed dictates society Asian Human Rights Commission (2014)UN Women, Bangladesh Report 2014 — Annexes United Nations (May 2014), Table 6 page xiiiБлизько 87 000 жінок були вбиті в усьому світі минулого (2009) року, і близько 50 000 — або 58 % — були вбиті від рук інтимних партнерів або членів сім'ї. Згідно з новим дослідженням, опублікованим Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), щогодини їх вбивають близько шести жінок. Isfahan man kills daughter over inability to pay dowry Public Broadcasting Service, Washington DC (August 16, 2010)Kiani et al. (2014), A Survey on Spousal Abuse of 500 Victims in Iran, American Journal of Forensic Medicine and Pathology, 35(1):50–54, March 2014.

Індія повідомляє про найбільшу загальну кількість смертей за посаг: у 2010 році було зареєстровано 8391 смертей, тобто 1,4 смерті на 100 000 жінок. Смерті за посаг становлять від 40 до 50 % усіх вбивств жінок, які щорічно реєструються в Індії, що є стабільною тенденцією протягом періоду з 1999 по 2016 рік. З поправкою на чисельність населення, Пакистан, де зареєстровано 2000 таких смертей на рік, має найвищий рівень смертності за посаг — 2,45 на 100 000 жінокSubhani, D., Imtiaz, M., & Afza, S. (2009), To estimate an equation explaining the determinants of Dowry, MePRC Journal, University of Munich, GermanyAnderson, Siwan (2000), «The economics of dowry payments in Pakistan», Mimeo, Tilburg University Press, Center for Economic Research.

Поширеність у країнах

Індія

Практика заборони

Закон про заборону посагу 1961 року в Індії забороняє вимагати, виплачувати або приймати посаг «як винагороду за шлюб», де «посаг» визначається як подарунок, який вимагають або дають як передумову для шлюбу. Подарунки, передані без попередньої домовленості, не вважаються посагом і є законними. Прохання або надання посагу може каратися позбавленням волі на строк до шести місяців або штрафом у розмірі до 5000 ₹ (близько 60 доларів США або 2225 гривень).

Індійські активістки за права жінок понад 40 років боролися за закони, які б стримували смерть за посаг, наприклад, Закон про заборону посагу 1961 року та більш суворий розділ 498a Кримінального кодексу Індії (прийнятий у 1983 році). Відповідно до Закону про захист жінок від домашнього насильства 2005 року (PWDVA), жінка може припинити домагання щодо посагу, звернувшись до офіцера з захисту від домашнього насильства. Після проведення польових досліджень Шалу Нігам поставив під сумнів ефективність цих законів, зазначивши, що «суди часто пропонували жінкам обов'язкове консультування, що призводить до небажаних результатів і вузьких варіантів» і, що «закони не можуть ані задовольнити нагальні потреби жертв, ані запропонувати практичні засоби правового захисту щодо медичної допомоги, будинків короткострокового перебування, ясел, психологічної підтримки, притулків або економічної чи матеріальної допомоги жінкам, яких вони потребують найбільше».

Попри те, що індійські закони проти посагу діють десятиліттями, їх здебільшого критикують як неефективні. Практика смертей і вбивств за посаг продовжує відбуватися безконтрольно в багатьох частинах Індії.

Пакистан У Пакистані надання та очікування посагу (так званий Jahez) є частиною культури — понад 95 % шлюбів у кожному регіоні Пакистану передбачають передачу посагу від родини нареченої до родини нареченогоZeba Sathar, Cynthia Lloyd, et al. (2001—2002) «Adolescents and Youth in Pakistan» pp.92–116, Population Council (with support from UNICEF).

Протягом десятиліть у Пакистані зростає кількість смертей через посаг. Насильство та смертельні випадки, пов'язані з посагом, стали широко поширеними після того, як Пакистан став незалежною державоюHussain, R. (1999) «Community perceptions of reasons for preference for consanguineous marriages in Pakistan», Journal of Biosocial Science Vol.31 No.4 pp.449–461Shah, K. (1960). «Attitudes of Pakistani students toward family life», Marriage and Family Living Vol.22 No.2 pp. 156—161Korson, J. H., & Sabzwari, M. A. (1984). «Age and Social State at Marriage, Karachi, Pakistan 1961–64 and 1980: A Comparative Study», Journal of Comparative Family Studies 15(2), pp. 257—279.. Понад 2000 смертей на рік, пов'язаних із посагом, і щорічними показниками, що перевищують 2,45 смерті на 100 000 жінок внаслідок насильства, пов'язаного з посагом, роблять Пакистан країною, що має найвищий у світі рівень смертності за посаг на 100 000 жінокOperational Note: Pakistan Refworld, A United Nations initiative (August 2011), see pages 16–21.

Існує певна суперечка щодо смертності від посагу в Пакистані. Деякі публікації стверджують, що офіційні особи Пакистану не реєструють смертей через посаг, і що показники смертності занижені й можуть бути значно вищими. Наприклад, Насрулла повідомляє про загальну середньорічну кількість смертей за посаг на рівні 33 на 100 000 жінок у Пакистані, з яких 49 % були навмисними, або середньорічний показник приблизно 16 на 100 000 жінокJuliette Terzieff (October 27, 2002) «Pakistan's Fiery Shame: Women Die in Stove Deaths» WeNews, New York.

Законопроєкт Пакистану про посаг та шлюбні подарунки (обмеження) 2008 року обмежує ціну посагу на рівні 30 000 PKR (~5000 грн), тоді як загальна вартість весільних подарунків обмежена 50 000 PKR (майже 8400 грн)Ashraf Javed (June 9, 2013) «Done to a daughter over dowry» , The Nation (Pakistan). Закон оголошував незаконними вимоги про посаг сім'єю нареченого, а також публічну демонстрацію посагу до або під час весілля. Однак цей та подібні закони проти посагу 1967, 1976 та 1998 років, а також Закон про сімейні суди 1964 року виявилися недієвими. Такі активісти, як SACHET Пакистан, стверджують, що поліція відмовляється реєструвати та переслідувати заяви про домашнє насильство та смертельні травми, пов'язані з посагом(2006) Fight Against Dowry , SACHET (Pakistan); also see Dr. A.Q. Khan's July 2003 foreword on widespread Dowry problems to the Prime Minister of Pakistan.

Різні військові та демократично обрані цивільні уряди в Пакистані намагалися заборонити традиційне демонстрування посагу та дорогих вечірок (walima). Однією з таких спроб були Акт 1997 року, Ордонанс (XV) 1998 року та Ордонанс (III) 1999 року. Вони були оскаржені у Верховному суді Пакистану. Заявник навів низку хадисів згідно з релігійними законами шаріату, щоб продемонструвати, що іслам заохочує валіму та пов'язані з нею звичаєві практики. Заявник стверджував, що спроби уряду Пакистану прийняти ці закони суперечать заборонам ісламу. Верховний суд визнав ці закони та постанови неконституційними(2006) Fight Against Dowry , SACHET (Pakistan);.

Іран Посаг — давній звичай Персії, який місцеві називають jahâz (іноді пишеться як jahiziyeh)Steingass Persian-English , University of ChicagoPersian English Dictionary. Про насильство та смерті в Ірані, пов'язані з посагом, повідомляють місцеві газети, а деякі з новин з'являються й в англійських ЗМІIsfahan man kills daughter over inability to pay dowry Public Broadcasting Service, Washington DC (August 16, 2010). Про випадки смерті за посаг в Ірані повідомлялося й у дослідженнях у 2014 році. У фільмі іранської режисерки Мар'ям Захірімехр «Нескінченний?» зображено травму, пов'язану зі смертю через посаг в Ірані.

Бангладеш У Бангладеш посаг називається «джотук» (бенгальська: যৌতুক), і також є важливою причиною смерті жінок. Від 0,6 до 2,8 наречених на рік на 100 000 жінок, як повідомляється, вмирають через насильство, пов'язане з посагом, в останні рокиShahnaz Huda (2006), Dowry in Bangladesh: Compromizing Women's Rights , South Asia Research, November vol. 26 no. 3, pages 249—268Women's Safety: Ghosts on the Prowl Mahfuzur Rahman, Dhaka Courier, January 26, 2012. Причинами смерті стають самогубства, пожежі та інші форми домашнього насильства. У 2013 році у Бангладеш було повідомлено, що 4470 жінок стали жертвами насильства, пов'язаного з посагом, протягом 10 місяців.

Відомі випадки

20-річна Максуда Бегум була забита до смерті своїм чоловіком, 25-річним Моніром Хоссейном через посаг після одруження. Хоссейн та члени його родини почали катувати Бегум через вимоги від її батька посагу в розмірі 50 000 бангладеських таків (близько 17 тис. грн). Максуду у важкому стані терміново доставили до місцевої лікарні, де чергові лікарі констатували її смерть (2013). Саті Ахтер (20 років) була вбита чоловіком Хафізуром Рахман заради посагу. Під час шлюбу Рахман отримав 50 000 БТ та інші домашні меблі як посаг, проте чоловік надалі вимагав від дівчини 100 000 БТ та піддавав її тортурам (2012). Шайна Хатун (35 років) покінчила життя самогубством. Через 15 років після одруження чоловік почав вимагати у дружини 50 000 БТ посагу, але Шайна не змогла надати цих грошей, після чого повісилася (2013).

Див. також

Феміцид Убивство честі Каро-карі

Примітки