Семюел Аптон (; ; 1812, Девентрі — 1879, Владикавказ) — британський і російський архітектор. Академік архітектури Імператорської Академії мистецтв.

Біографія Семюел Аптон народився 1812 року в місті Девентрі, графство Нотгемптоншир, Англія.

Підданий Сполученого Королівства. Навчався у батька, інженера Джона Аптона, що переїхав у Російську імперію для роботи архітектором. З 1826 року жив у Севастополі, а з 1864 — П'ятигорську й Владикавказі.

4 квітня 1851 року за Високим наказом був зведений у звання академіка Імператорської Академії мистецтв за «вироблені ним будівлі в південному краї Росії»С. Н. Кондаков. Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. 1764-1914. — СПб.: Товарищество Р. Голике и А. Вильборг, 1915. — Т. 2 (Часть биографическая). — С. 400. — 459 с..

Міський архітектор Севастополя (1838—1840), цивільний архітектор Нового Адміралтейства в Севастополі (1842—1845), архітектор Кавказьких Мінеральних Вод (з 12 листопада по 1845 по 29 червня 1864 року, восьмий архітектор Терської області (1871—1874). У 1871 році дістав чин статського радника, у відставку вийшов у 1874 році в чині колезького радника.

Брав участь у зведенні Воронцовського палацу в Алупці, де був помічений Михайлом Воронцовим і запрошений до роботи в Одесі та на Кавказі.

Точна дата смерті Семюела Аптона невідома. Називаються 1864, 1870, 1874, 1879 роки.

Проєкти Нижче перелічені основні проєкти й споруди, в реалізації яких брав участь митець.

Севастополь

Разом із батьком (Джоном Аптоном) брав участь у будівництві доків на Корабельній стороні — зруйнованій під час Кримської війни. Разом із батьком брав участь у будівництві першої будівлі Морської бібліотеки (1839—1844) — згоріла через десять місяців після завершення (збереглася Башта вітрів, яка використовувалася для вентиляції книгосховищ Морської бібліотеки).

П'ятигорськ Академічна галерея (Єлизаветинська) (1848—1851); Михайлівська галерея (1846—1848); Миколаївська галерея (1847—1849); Власний будинок (1850); Миколаївський вокзал; Театр; Будинок Теплосірних ванн (1861); Будинок «Приюту святої Ольги» (1872).

Кисловодськ

Кисловодська нарзанна галерея (1848—1858); Перебудова Кисловодської фортеці (1850—1856); Дім офіцерів (1850—1856); Західна та південна казарми (1850—1856).

Єсентуки

Будівлі Питної галереї джерела №17 та Сірчано-лужних ванн.

Примітки

Література

Посилання