Пахачинський хребет — один з основних хребтів Коряцького нагір'я, висотою до 1715 м і завдовжки 100 км.
Історія дослідження Отаман Володимир Атласов був першим з європейців, який навесні 1697 року хребет перетнув хребет зі своїми людьми під час Камчатської експедиції. Згодом А. Васьковський у своїх роботах з вивчення Коряцького нагір'я замість значного за протяжністю Коряцького пасма виділив і назвав ряд різноорієнтованих хребтів — Ветвейський (найбільший — 350 км), Пахачинський (100 км), майже меридіональний Південно-Майнський (190 км) широтні кулісоподібно розташовані Койве-Реланський і Мейнипільгінський (довжина кожного з них становить 150—200 км).
Література Геологія СРСР, т. 30, М., 1970 Геологія та корисні копалини Коряцького нагір'я, Л., 1965 Тільман С. М. [та ін], Тектоніка Північного Сходу СРСР, «Праці Північно-Східного комплексного науково-дослідного інституту», 1969, ст. 33 томи Васьковський А. П., Огляд гірських споруд крайнього північного сходу Азії, «Матеріали з геології та корисних копалин Північного Сходу СРСР», 1956, ст. 10 томах Пармузін Ю. П., Північний Схід та Камчатка. М., 1967; Північ Далекого Сходу, М., 1970
Примітки
Джерела Корякское нагорье — статья из Большой советской энциклопедии. А. В. Беликович. Растительный покров северной части Корякского нагорья. Владивосток: Дальнаука, 2001. 420 с.