Ганна Гласс (уроджена Оллгуд; — ) — англійська кулінарна письменниця XVIII століття. Її перша кулінарна книга, «Мистецтво кулінарії, написано легко та просто», яка вийшла друком у 1747 році, стала найпродаванішою книгою рецептів того століття. Книгу перевидали протягом першого року публікації, з'явилася у 20 виданнях у XVIII столітті та продовжувала публікуватися до кінця XIX століття. Пізніше вона написала «Довідник прислуги» (1760) та «Досконалий кондитер» (ймовірно 1760); жодна книга не мала такого комерційного успіху, як перша.
Гласс народилася в Лондоні в родині землевласника Нортумберленду та його коханки. Після закінчення стосунків Гласс виховувалась у родині батька. У 16 років вона втекла з 30-річним ірландським субалтерном, який тоді отримував половинну платню, вони жили в Ессексі, працюючи в маєтку графів Донегол. У пари були фінансові труднощі, і, щоб зібрати гроші, Гласс написала «Мистецтво кулінарії». Приблизно третину рецептів вона запозичила з інших кулінарних книг. Серед її оригінальних рецептів — перший відомий рецепт каррі, написаний англійською мовою, а також три рецепти плову, рання згадка про ваніль в англійській кухні, перше зафіксоване використання желе в трайфлі та ранній рецепт морозива. Вона також була першою, хто використав у друку термін «йоркширський пудинг».
Гласс стала кравчинею в Ковент-гардені, де серед її клієнтів була Августа Саксен-Готська, принцеса Уельська, але у неї накопичились великі борги. Через банкрутство Гласс потрапила за ґрати та була змушена продати авторські права на «Мистецтво кулінарії». Про значну частину подальшого життя Гласс немає інформації; інформація про її особу була втрачена, поки її не виявила у 1938 році історик Мадлен Гоуп Доддс. Інші автори плагіатували твори Гласс, піратські копії стали поширеними, особливо в США. «Мистецтво кулінарії» викликала захоплення в англійських кухарів другої половини XX століття, і мала вплив на багатьох із них, зокрема на Елізабет Девід, Фанні Кредок і Клариссу Діксон Райт.
Біографія
Раннє життя
Гласс народилася як Ганна Оллгуд на Гревіль-стріт, Гаттон-гарден, Лондон, у родині Айзека Оллгуда та його коханки Ганни Рейнольдс. Айзек, землевласник і власник вугільної шахти, походив із відомої, шанованої родини з Нанвік-Голлу, Хексем, Нортумберленд; він був одружений з Ганною, уродженою Кларк, донькою Айзека Лондонського, виноградаря. Гласс хрестили в церкві Святого Андрія в Голборні. Оллгуд і Рейнольдс мали ще двох дітей, які померли у ранньому віці. Оллгуд зі своєю дружиною також мали ще одну дитину, Ланцелота, який народився через три роки після Гласс.
Оллгуд забрав Рейнольдс та юну Ганну назад до Гексема, і вона виховувалась разом з іншими його дітьми, але, згідно з Робб-Смітом в Оксфордському національному біографічному словнику, Рейнольдс «вигнали з Гексема»; причина не зафіксована. До 1713 року Оллгуд і Рейнольдс знову жили разом у Лондоні. Наступного року у стані алкогольного сп'яніння, Оллгуд підписав папери про передачу всього свого майна Рейнольдс. Як тільки він усвідомив масштаб своєї помилки, пара розлучилася. Сім'я Оллгудів намагалася повернути власність, що їм вдалося у 1740 році, це принесло Гласс річний дохід і невеличкий статок. У неї не склалися стосунки з матір'ю, яка мало займалася вихованням доньки; Гласс описала її в листуванні як «злу негідницю!».
Незабаром після смерті дружини у 1724 році Оллгуд захворів, і Гласс відправили жити до її бабусі. Попри заборону бабусі відвідувати світські заходи, Гласс завела стосунки зі старшим удівцем Джоном Глассом, 30-річним ірландським субалтерном, який тоді отримував половинну платню, і раніше працював у лорда Полварта. 4 серпня 1724 року пара таємно одружилася за спеціальною ліцензією. Її родина дізналася про шлюб через місяць, коли вона переїхала з дому своєї бабусі до чоловіка на Пікаділлі. Хоча родину обурив такий стан справ, вони незабаром відновили сердечні стосунки та продовжили тепле та дружнє листування. У першому листі до бабусі Ганна перепросила за таємницю навколо її втечі, але не висловлювала жалю з приводу одруження. «Я шкодую не про те, що я зробила, але тільки про те, як я це зробила».
До 1728 року Гласси жили в Нью-Голлі, Брумфілд, Ессекс, у будинку 4-го графа Донегола. Ймовірно, Джон Гласс працював управителем маєтку. Під час проживання в Нью-Голлі у них народилася перша дитина. Гласси повернулися до Лондона у листопаді 1734 року, де прожили чотири роки, поки не переїхали на Гревіль-стріт, поблизу Гаттон-гардена. Протягом наступних років Гласс народила десятьох дітей, п'ятеро з яких померли маленькими. Вона вважала освіту важливою, тому відправляла своїх дочок до хороших місцевих шкіл, а синів до Ітона та Вестмінстера. Подружжя постійно поставало перед фінансовими труднощами, і в 1744 році Гласс спробував продати патентований препарат еліксир Даффі, проте проєкт не мав успіху. Тоді вона вирішила написати кулінарну книгу.
«Мистецтво кулінарії»
У листі від січня 1746 року, Гласс написала: «Моя книга йде дуже добре, і всі нею задоволені, зараз вона в друці». «Мистецтво кулінарії, написано легко та просто» вийшла друком наступного року та, згідно з титульною сторінкою, продавалась у крамниці посуду місіс Ешберн на розі Фліт-Діч. Книга була доступна з палітуркою за 5 шилінгів, а просто прошита за 3. Відповідно до тогочасної практики видавців, Гласс вказала імена передплатників — ті, хто попередньо оплатив примірник. Перше видання передплатили 202 людини; їх кількість зросла у другому та третьому виданнях. У передмові Гласс написала, що книга «набагато краща за все, що коли-небудь друкувалось з подібної теми». У вступі вона стверджувала: «На мою думку я намагалася створити галузь кулінарії, про яку ще ніхто не вважав за потрібне писати», пояснюючи, що книга спрямована на домашній персонал. У зв'язку з цим вона перепрошує: «Якщо я писала не на високому, ввічливому стилі, я сподіваюся, що мене пробачать; бо мій намір — нижчий сорт, і тому я повинна ставитися до них по-своєму».
Під час роботи над книгою Гласс широко використовувала інші джерела: із 972 рецептів у першому виданні 342 з них були скопійовані або адаптовані з інших книг. Цей плагіат був типовим для того часу, оскільки згідно зі Статутом королеви Анни — парламентським актом 1709 року про захист авторських прав — рецепти не захищалися авторським правом. Розділ про вершки був повністю взятий з книги Елізи Сміт 1727 року, «Повноцінна домогосподарка», а у розділі про м'ясо 17 послідовних рецептів були скопійовані з книги «Весь обов'язок жінки», хоча Гласс переписала скупі інструкції, призначені для досвідчених кухарів, зробивши їх детальнішими для недосвідчених господарок.
До кінця року з'явилося друге видання «Мистецтва кулінарії, написано легко та просто», а до 1765 року вийшли друком ще дев'ять версій. У перших виданнях не вказували її авторство, використовуючи розпливчастий підпис «By a Lady» («Від леді»); ім'я Гласс вказали на титульній сторінці лише у четвертому виданні 1751 року. Відсутність імені автора дозволила помилково стверджувати, що її написав Джон Гілл; у книзі «Життя Самуеля Джонсона» Джеймс Босвелл розповідає про вечерю з Семюелем Джонсоном і видавцем Чарльзом Діллі. Діллі заявив, що «Кулінарія місіс Гласс, яка є найкращою, написав доктором Гілл. Половина торговців це знає». У Джонсона твердження викликало сумніви через плутанину в книзі між селітрою та нітритом натрію, так Гілл не зміг би помилитися. Попри це, Джонсон вважав, що автор чоловік і додав: «Жінки вміють дуже добре прясти, але вони не можуть створити хорошу кулінарну книгу».
Пізні роки У рік публікації першого видання помер Джон Гласс. Його поховали 21 червня 1747 року у церкві Святої Марії, Брумфілд. Того року Гласс почала свою справу з пошиття одягу на Тавісток-стріт, Ковент-гарден, у партнерстві зі своєю старшою донькою Маргарет. У четвертому виданні її книги вона розмістила повносторінкову рекламу своєї крамниці, в якій говорилося, що вона «створює одяг для Її Королівської Високості Принцеси Уельської», принцеси Августи. Коли її зведений брат Ланцелот приїхав навідати її, він написав:У Ганни так багато карет, що, з огляду на це, вона має досягти успіху у своїй справі … до неї приходять чудові гості, не менше ніж принц і принцеса Уельські, щоб побачити її вечірні сукні.Гласс не досягла успіху у своєму бізнесі, і взявши великі позики, її з боргами у 10 000 фунтів стерлінгів оголосили банкрутом у травні 1754 року. Серед активів, проданих для сплати боргів, були й авторські права на «Мистецтва кулінарії, написано легко та просто», які отримали Ендрю Міллер та синдикат книготорговців, а також 3000 примірників п'ятого видання; синдикат володів правами протягом наступних п'ятдесяти років. Неясна подальша участь Гласс у друкованих виданнях після п'ятого. У січні 1755 року їй видали сертифікат відповідності, який говорив про кінець її банкрутства.
У 1754 році Енн Кук опублікувала кулінарну книгу «Професійна кулінарія: Про варіння, смаження, випічку, консервування, заготівлю, маринування, виноробство, желювання та кондитерські вироби». Книга містила те, що було названо «есе про жіноче кулінарне мистецтво», яке являло собою нападками на Гласс та «Кулінарне мистецтво», описане істориком Мадлен Гоуп Доддс як «жорстокий натиск», а історик Гіллі Леман як «жахливий доггерель». Доддс з'ясувала про ворожнечу Кук з Ланселотом Оллгудом і використала книгу як помсту йому.
Гласс продовжувала жити у своєму будинку на Тавісток-стріт до 1757 року, але її фінансові проблеми тривали, і в червні того ж року вона потрапила до в'язниці Маршалсі як боржниця, а через місяць її перевели до Флітської в'язниці. До грудня її звільнили, вона зареєструвала три долі в «Довіднику прислуги», книзі про ведення домашнього господарства, у кінці було кілька порожніх сторінок для запису кухонних розрахунків. Робота вийшла друком у 1760 році, проте не отримала комерційного успіху. Гласс також написала книгу «Досконалий кондитер», яку опублікували без дати, але ймовірно у 1760 році. Як і для першої книги Гласс запозичила матеріал, зокрема в Едвардса Ламберта «Кондитерське мистецтво» (1744), Сміта «Досконала домогосподарка» та «Сімейний журнал» (1741). Робота Гласс містила основи виготовлення солодощів, тістечок і морозива, включно з тим, як варити цукор до необхідних стадій, готувати заварні креми та силлабаби, консервувати та дистилювати напої.
Про останні десять років життя Гласс записів не збереглося. У 1770 році газета «Newcastle Courant» оголосила: «Минулого тижня в Лондоні померла місіс Гласс, єдина сестра сера Ланселота Оллгуда з Нунвіка, Нортумберленд», маючи на увазі дату смерті 1 вересня.
Книги