Адресно-часовий код, часовий код, тайм-код — цифрові дані про час, що записуються разом із зображенням та звуком для їхньої подальшої синхронізації на окремих носіях. Сучасний часовий код SMPTE/EBU розроблено 1967 року.
Застосування Адресно-часовий код використовується як під час зйомки однією камерою, так і при багатокамерних зйомках для синхронізації роздільних носіїв звуку та зображення.
Крім відеокамер, застосовується під час зйомки кінознімальними апаратами. В останніх запис тимчасового коду відбувається шляхом впечатування відповідного штрих-коду, найчастіше між перфорацією кіноплівки та зображенням. За відсутності вдрукованого тимчасового коду для синхронізації використовується штрих-код футажних номерів негативної кіноплівки, який прив'язується до тимчасового коду фонограми .
У деяких кінематографічних системах тимчасовий код використовується для синхронізації зображення та звуку у кінотеатрах. Наприклад, кінотеатри IMAX для синхронізації кінопроектора та цифрового звуку використовують часовий код, вдрукований на край фільмокопії. Цифрова фонограма DTS, що використовується у більшості форматів сучасних фільмокопій і записується на окремому оптичному диску, також синхронізується із зображенням за допомогою тимчасового коду . Також може використовуватися в інших галузях для синхронізації процесів та фіксації інформації про час та дату. Тимчасовий код створюється за допомогою генератора тимчасового коду () і містить інформацію про абсолютний або відносний час. При багатокамерних зйомках кожному апараті використовується власний генератор. Для подальшої роботи всі генератори перед зйомкою синхронізуються, щоб надалі на всіх носіях ідентифікувати одні й ті ж часові інтервали. Для відтворення записаної інформації використовуються зчитувачі тимчасового коду (), що перетворюють код на візуальні символи на екрані відеомонітора або команди для монтажу. Часто генератор і зчитувач тимчасового коду поєднуються в одному пристрої - .
Код SMPTE
Часовий код містить інформацію про абсолютний або відносний час запису кожного кадру зображення або моменту звукового супроводу, а також іншу службову інформацію. Існує міжнародний стандарт тимчасового коду SMPTE/EBU, що використовує єдине 7-ми або 8-бітове кодування, засноване на стандартах ISO 2022 та ГОСТ 27463-87 . Структура часової адреси полягає в двійково-десяткової системі кодування. Розрізняють лінійний часовий код () і часовий код, що використовує інтервал кадрового імпульсу, що гасить (). Відмінність полягає в способі запису різних кодів, перший з яких записується нерухомою магнітною головкою на окрему доріжку магнітної стрічки, а другий - спеціальною головкою на обертовому барабані, відеоголовок при похило-рядковому відеозапису. Функціонально обидва різновиди тимчасового коду не відрізняються за винятком неможливості перезапису та монтажу коду VITC в тому самому зображенні.
Література
Примітки