Борис Васильович Литвинов (; 12 листопада 1929, Луганське — 23 квітня 2010, Снєжинськ) — радянський і російський вчений-фізик, академік Російської академії наук (1997), спеціаліст в галузі атомної науки й техніки, досліджень фізики вибуху і високих щільностей енергії, один з авторів ядерних зарядів та ядерних вибухових пристроїв. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Ленінської премії.

Біографія Борис Литвинов народився 12 листопада 1929 року в місті Луганське, Ворошиловградської області Української РСР (нині — Луганської області України).

У 1953 році закінчив Московський механічний інститут (з 1954 року — Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ») за спеціальністю «Проєктування та експлуатація фізичних приладів та установок» з кваліфікацією інженера-фізика.

У 1952-1961 роках — в КБ-11 (нині Всеросійський науково-дослідний інститут експериментальної фізики). Саров (Нижньогородської області): лаборант, інженер, заступник начальника дослідницького відділення.

У 1961-1997 роках - головний конструктор НДІ-1011 (нині Всеросійський науково-дослідний інститут технічної фізики імені академіка Є. Забабахіна).

З 1978 року — одночасно перший заступник керівника наукового центру. Викладав і читав лекції для слухачів навчальних груп керівників ядерно-збройового комплексу у Центральному інституті підвищення кваліфікації Росатому РосіїВоспоминания о Борисе Васильевиче Литвинове . — Снежинск : [Изд-во РФЯЦ — ВНИИТФ], 2014., стр.126.

З 1997 року - заступник наукового керівника Всеросійського науково-дослідницького інституту технічної фізики ім. академіка Євгенія Забабахіна.

Помер 23 квітня 2010 року у Снєжинську на 81-му році життя. Похований на міському цвинтарі у Снєжинську.

Наукова діяльність Займався створенням ядерних зарядів різного призначення: для стратегічних і тактичних ядерних сил СРСР та Російської Федерації, промислових ядерних вибухів, фізичних дослідів із використанням енергії ядерного вибуху. Ці заряди становлять основу ядерного арсеналу Росії. Він був одним з ініціаторів створення та застосування ядерних вибухових пристроїв промислового, невоєнного призначення. Під його керівництвом було проведено кілька ядерних вибухів у промислових цілях (гасіння аварійних газонафтових свердловин, дроблення та екскавація гірських порід родовищ корисних копалин).

Велику увагу приділяв забезпеченню ядерної та вибухової безпеки. Це знайшло відображення у його книгах, статтях та виступах. Він — учасник Пагвоського руху вчених, брав участь у міжнародних проєктах щодо проблем ядерного роззброєння та ядерних випробувань.

Академік Борис Литвинов — автор трьох монографій та співавтор 6 книг, автор та співавтор понад 300 статей, доповідей та науково-технічних звітів, має 11 авторських свідоцтв на винаходи.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (1981) Лауреат Ленінської премії (1966) Нагороджений трьома орденами Леніна (1962, 1977, 1981), орденом Жовтневої революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1954), «За заслуги перед Батьківщиною» II (2000), III (1996Указ Президента Российской Федерации от 16 января 1996 г. № 56, повторно у 1999 році, указ про нагородження втратив силу) та IV (2010) ступенів, багатьма медалями, удостоєний премії ім. Макєєва, Демидівської премії (2003) Почесний громадянин Челябінської області (2004) Почесний громадянин Снєжинська

Примітки

Література

Литвинов Б. В. Воспоминания. Снежинск: Изд-во РФЯЦ-ВНИИТФ, 2013, 344 с.

Посилання

Литвинов на сайте уральского отделения РАН Конструктор, учёный, гражданин. Академику Б. В. Литвинову — 75 Биография на сайте РФЯЦ — ВНИИТФ