Річард Вест (близько 1691 — 3 грудня 1726) — ірландський та англійський адвокат, суддя, письменник, драматург, політик, депутат Палати громад парламенту Великої Британії з 1721 по 1726 рік, лорд-канцлер Ірландії з 1725 по 1726 рік, спікер Палати лордів парламенту Ірландії в 1725—1726 роках.

Життєпис

Походження Річард Вест народився в Лондоні в родині Річарда Веста Старшого — торговця, що пережив його. Його сестра була одружена з іншим англійським торговцем — Джоном Гловером і була матір'ю поета Річарда Гловера. Кажуть, що майбутній поет був улюбленцем свого дядька.

Кар'єра Річард Вест почав кар'єру адвокатом в 1714 році і став одним з найвідоміших адвокатів Великої Британії за надзвичайно короткий час. У 1717 році він був призначений радником короля Великої Британії та Ірландії та лавником юридичної школи «Іннер-Темпл». Він був обраний депутатом Палати громад парламенту Великої Британії від Грампаунда на додаткових виборах у 1721 році. На загальних виборах 1722 року він був обраний депутатом від Бодміна. У Палаті громад парламенту Великої Британії він заробив собі репутацію одного з керівників імпічменту Томаса Паркера — І графа Макклсфілд, лорда-канцлера Великої Британії за звинуваченнями в корупції в 1725 році: його промова обвинувачення була описана як «майстерна». Невдовзі після цього він поїхав до Ірландії працювати на посаді лорд-канцлера Ірландії, хоча було сказано, що він волів би стати працювати юристом та політиком в Лондоні. Вважається, що його друг, архієпископ Х'ю Боултер, що нещодавно був переведений на кафедру Арма і хотів, щоб Річард Вест допоміг йому в Ірландії, зіграв вагому роль у його переїзді до Ірландії.

Як лорд-канцлер він отримав репутацію виняткової суворості у виконанні кримінальних законів щодо ірландців та католиків. У справі «Леймор проти Бурка» він поширив дію кримінального закону, щоб охопити не лише справжніх, але й прихованих католиків, остання категорія включала протестантів, які одружилися з католичками. Незважаючи на свою суворість проти римо-католиків, Річард Вест відзначався комунікабельністю та розумом, і його ранню смерть багато хто оплакував: його давній друг Г'ю Боултер, архієпископ Арма, писав, що «його смерть дуже оплакується тут усіма… Я дуже стурбований цією втратою, а також щиро стурбований жахливим ударом, який це завдало його родині».

Письменник Річард Вест був найбільш незвичайним серед суддів та юристів — він був письменником та драматургом. Він написав п'єсу коли був на державній посаді: п'єса «Гекуба», його переклад французької трагедії, була поставлена в театрі «Друрі Лейн». Як із сумом зізнався навіть його автор, п'єса провалилась — було тільки три вистави і то театр під час вистав був майже порожнім. Він був більш успішним як памфлетист, його найвідомішими роботами були «Дискурс про державні зради та векселі людей, у яких все конфіскували» (1716) і «Дослідження походження та способу створення перів» (1719).

Родина Річард Вест одружився з Елізабет Бернет — донькою Гілберта Бернета, єпископа Солсберійського та його другої дружини голландського походження Мері Скотт (Марії Шотте); чутки про те, що вона йому зрадила, схоже, не мають жодних підстав. У них було двоє дітей: Річард Вест Молодший і Моллі Вест, що стала дружиною Джона Вільямса. Річард Вест Молодший (1716—1742) перед своєю ранньою смертю зробив собі певне ім'я як поет: його досі пам'ятають завдяки його дружбі з Томасом Ґреєм, яку згадують у сонеті Ґрея на смерть Річарда Веста.

Смерть У листопаді 1726 року Річард Вест захворів «на сильну застуду й гарячку», але оскільки йому було лише близько тридцяти п'яти років і він, здавалося, добре реагував на лікування, його випадок не вважався серйозним. Однак 3 грудня він несподівано помер. Чутки про те, що його отруїла дружина чи політичний ворог, безпідставні. Він похований у церкві Святої Анни на Доусон-стріт у Дубліні.

Спадок Його рання смерть залишила його родину в серйозних фінансових труднощах, особливо тому, що його батько, який пережив його на кілька місяців, не залишив заповіту, і згідно з юридичною порадою, яку вони отримали, вдова та діти Річарда Веста не мали права на його маєток. Незрозуміло, що сталося з власними грошима вдови, але їх, безсумнівно, мало вистачити на життя: її мати, голландка, Марія Скотт, мала велику спадщину і статки, а її батько, єпископ, у власному заповіті щедро забезпечив усіх своїх дітей. З іншого боку, її чоловік залишив по собі «рівно стільки, щоб погасити свої борги в обох країнах». Репутація місіс Вест також постраждала від чуток, майже напевно неправдивих, про те, що вона мала роман із секретарем свого чоловіка Джоном Вільямсом, пізніше її зятем, і ще більш диких чуток про те, що вони його отруїли. Короля Великої Британії та Ірландії Георга I переконали надати їй пенсію, яку Георг II продовжив. Незважаючи на пенсію, її чекали важкі часи, і останні роки вона провела на утриманні Джозіа Такера, декана Глостера.

Примітки

Джерела

«West, Richard (c. 1691—1726), lord chancellor of Ireland». Oxford Dictionary of National Biography (online ed.). Oxford University Press. 2004. doi:10.1093/ref: odnb/29094. (Subscription or UK public library membership required.) O'Flanagan J. Roderick The Lives of the Lord Chancellors and Keepers of the Great Seal in Ireland 2 volumes London 1870 O'Flanagan Lives of the Lord Chancellors Ball, F. Elrington The Judges in Ireland 1221—1921 John Murray London 1926 Ball, F. The Judges in Ireland.