Микола Геронтійович Лампе́ка ( 26 грудня 1954, Рачин) — український художник декоративної кераміки, скульптор, дизайнер і педагог; член Спілки дизайнерів України з 1987 року та Спілки художників. України з 1994 року. Лауреат Премії імені Катерини БілокурМ. Г. Лампека. Порцеляна Київського експериментального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 233.. Чоловік художниці Наталії Черниченко-Лампеки.
Біографія Народився 26 грудня 1954 року в селі Рачині (нині Дубенський район Рівненської області, Україна). 1982 року закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва, де навчався зокрема у Михайла Гладкого, Бориса Горбалюка, Дмитра Крвавича, Івана Франка. Дипломна робота — чайно-кавовий сервіз «Унікальний» до 1500-річчя Києва (керівник Борис Горбалюк, оцінка — відмінно).
Упродовж 1982—1997 років працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі/ВАТ «ДЕФФА»; у 1997—2000 роках викладав у Київській дитячій академії мистецтв; з 2000 року — в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: з 2007 року — доцент кафедри рисунку; з 2008 року — доцент кафедри графічного дизайну Інституту дизайну і ландшафтного мистецтва Національної академії керівівних кадрів культури і мистецтв. Живе в Києві в будинку на вулиці Архітектора Вербицького, № 10-А, квартира № 163Лампека Микола Геронтійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, С.82..
Творчість Працює в галузі декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). У 1980–1990-х роках створив форми зразків художнього фарфору для промислового виробництва. Разом із дружиною виконав серії ужиткового порцелянового посуду і пластики малих форм. Серед робіт:
порцеляна лікеро-кавовий сервіз «1500 років Києву» (1982); кухоль «Козацький» (1984); ваза «Серпанок» (1985); кавовий сервіз «Карпати» (1987); чайний сервіз «Снігур» (1987); ваза інтер'єрна з портретом Тараса Шевченка (1987); чайний сервіз «Кабінетний» (1989); ваза «Зоря» (1990-ті, у співавторстві); набір ваз «Прощання із Седневом» (1990); набір ваз «Інтер'єрні» (1996); кавовий сервіз «Спелеолог» (1999); керамічні композиції «Дощик» (1990); «Реквієм» (1990); «Реверсія» (1990); «Блага вість» (1992); «Проталини» (1993); «Людина і дерево» (2014); монументально-декоративні і садово-паркові скульптури скульптурний знак «Архістратиг Михаїл (до 300-річчя Харкова)» у Харкові (2003, у співавторстві); «Акин (Народний музикант)», «Адам і Єва» (обидві — 2011), «Кобланди Батир» (2012) у парках міста Усть-Каменогорська у Казахстані; «Щастя» у парку міста Ізміра у Туреччині (2013); «Світовид» у туристичному комплексі «Буковель» Івано-Франківської області (2013); «На камені ноги мию» у Центральному парку міста Миколаєва Львівської області (2014); інше керамічне панно «Аркадія» в санаторії «Аркадія» в Одесі (1993, у співавторстві); декоративна скульптура «Біля дзеркала» (1999); декоративні металеві решітки в інтер'єрі залу засідань Адміністрації Президента України в Києві (2004); декоративна таріль «Її світ (Присвята Марії Примаченко)» (2008); проєкт пам'ятника митрополиту Петру Могилі (2014). </div> Розробив моделі керамічних розеток для Михайлівського Золотоверхого собору та кахлі для печей у митрополичих палатах на території Софіївського собору в Києві.
Бере участь у всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних художніх виставках і симпозіумах кам'яної скульптури з 1982 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 1999 роках.
Окремі роботи митця зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого у Чорноморську.
Примітки
Література