Вернер Грунер (; 7 червня 1904, Кольдіц — 29 червня 1995, Дрезден) — німецький інженер-механік, доктор інженерних наук, професор, спеціаліст з обробки металу і розробки сільськогосподарських машин. В першу чергу відомий як розробник кулемета MG-42.
В російських і радянських джерелах прізвище часто неправильно подається як Грюнер або Грюнов.
Біографія В 1923/28 роках навчався Дрезденському вищому технічному училищі. Учень Евальда Заксенберга. Після завершення навчання працював науковим асистентом в університеті. В 1932 році влаштувався в фірму Metall- und Lackwarenfabrik Johannes Großfuß в Дебельні. В 1933 році вступив в НСДАП. Під час Другої світової війни очолив розробку MG-42. В 1943/44 роках — викладач неріжучої обробки листового металу в Брауншвейзькому вищому технічному училищі. В кінці 1944 року повернувся в Дебельн.
В 1945 або 1946 році був доставлений в СРСР, де працював над розробкою зброї. В 1950 або 1952 році повернувся в Німеччину. З 1952 року — професор і викладач технології безрізальної штамповки на факультеті машинобудування Дрезденського вищого технічного училища. З 1953 року — повний професор машинобудування. З 1969 року — також професор Інституту технології сільськогосподарських машин і директор секції автомобільної, сільськогосподарської і конвеєрної техніки свого училища. В 1958/61 роках — ректор училища. В 1959 році запросив студентів Вільного університету Берліна і Берлінського технічного університету виступити свідками на процесі над студентами Дрезденського вищого технічного училища, які запропонували 16 пунктів демократизації НДР.
Грунер був членом Товариства німецько-радянської дружби, Культурного союзу НДР і Палати техніки, а також головою Товариства поширення наукових знань «Уранія» в районі Дрездена. Членом СЄПН ніколи не був.
В 1969 році вийшов на пенсію, проте до 1978 року продовжував викладати в Дрезденському технічному університеті. Похований на лісовому цвинтарі «Білий олень» в Дрездені.
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу (1940) 1-го класу (1944) Премія доктора Фріца Тодта в сріблі (1944) Орден «За заслуги перед Вітчизною» (1959) Національна премія НДР 2-го ступеня (1961) Орден «Прапор праці» (1969) Почесний доктор інженерних наук Вищого училища сільськогосподарського машинобудування в Ростові-на-Дону (1972) Почесний сенатор Дрезденського технічного університету (1979) Почесний доктор Університету Вільгельма Піка (1979)
Бібліографія
Versuche über das maschinelle Sägen von Stein mit glattrandigen Stahlbändern und Quarzsand. Berlin 1933. Meßtechnik und Meßmethoden für Forschungsarbeiten im Rahmen der Landtechnik. Prag 1958. Zehn Jahre DDR, zehn Jahre TH Dresden: Festansprache. Dresden 1959. Hochschule und Praxis. Dresden 1960. Probleme der Meß-, Steuerungs- und Regelungstechnik in der Landwirtschaft. Berlin 1966.
Література
Siegfried Kuntsche, Uwe Fraunholz: Gruner, Werner. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4. Interessenvereinigung Senioren der Landtechnik: Werner Gruner – Leben & Werk. Rostock 2005. Theophil Gerber: Persönlichkeiten aus Land- und Forstwirtschaft, Gartenbau und Veterinärmedizin – Biographisches Lexikon - , 4. erweiterte Auflage, Verlag NoRa Berlin, 2014, S. 257.
Посилання
Erich Höhne (Fotograf), Erich Pohl (Fotograf): Foto: Einweihung der Mahn- und Gedenkstätte für die Opfer des Nationalsozialismus im Hinrichtungshof des ehemaligen Landgerichts. Am Rednerpult Rektor Werner Gruner, davor vier Jungpioniere. Aufgenommen am 11. Oktober 1959. In: Deutsche Fotothek.