Олександр Людвігович Ковна́цький ( — ) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях Олександр Ковнацький народився у багатодітній сім'ї, в селі Кошелівка, що в Пулинській громаді. Там закінчив місцеву школу.«Пам'ятаю його як колишнього свого учня. Я тоді директором школи був, у якій він навчався. Сашко такою світлою людиною був. Тихий, спокійний, врівноважений, відповідальний. Про таких, як він, кажуть просто — добряк. Я ніколи від нього не почув, та й не тільки я, а всі, хто його знав, чогось такого грубого, поганого. Завжди хотів усім допомоги. Як батько він хотів щось зробити для своїх дітей. Щоб вони жили краще, мали гарне і перспективне майбутнє. Вважав це своїм обов'язком. Мені про це говорив, коли ми бачилися востаннє, незадовго до його загибелі» — згадував його вчитель, Станіслав Климчук.
Продовжив здобувати освіту в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира, спеціальність — будівельник.
24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ. Літом отримав поранення, проходив лікування в Житомирському військовому госпіталі, після одужання — повернувся на фронт.
Наприкінці вересня 2022 року в боях на Ізюмському напрямку, танк, в якому перебував Олександр Ковнацький, підірвався на міні, сам же він зазнав тяжкого поранення. 10 днів був у тяжкому стані та 3 жовтня 2022 року помер не прийшовши до тями. У військового залишилися дружина, донька та син.
7 жовтня 2022 року похований у Житомирі, на Корбутівському цвинтарі.
Нагороди Указом Президента України № 21/2023 від 13 січня 2023 року, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно
Примітки