Mini, у розмовній мові відомий як New Mini, також продається як Mini Hatch, Mini One, Mini Cooper, Mini Hardtop (у США), або просто BMW Mini, є сімейством дводверних суперміні гетчбек і кабріолет у ретро стилі і (з 2014 року) довший субкомпактний 4/5-дверний гетчбек. Вони були представлені на початку 2000 року німецьким автовиробником BMW під маркою «Mini». Друге покоління було випущено в 2006 році, а третє, додавши довший 4/5-дверний гетчбек, у 2014 році. У 2004 році була додана дводверна версія кабріолета, а в 2008 році — її друге покоління.
BMW представила свій концепт-люк Mini на Франкфуртському міжнародному автосалоні 1997 року, коли марка MINI ще була частиною Rover Group, що належить BMW. Стиль концептуального автомобіля, який мав замінити оригінальний MINI, був добре сприйнятий публікою та отримав подальший розвиток. Новий Mini (Hatch) був випущений BMW у 2001 році, через рік після продажу Rover Group у березні 2000 року та припинення виробництва класичного Mini того ж року. Це була перша модель з того, що перетворилося на плідну серію Mini.
На відміну від попередніх замін, таких як Innocenti Mini 1974 року та Austin Metro 1980 року, які перепакували механічні механізми Mini в модерністський стиль, дещо більші кузови, BMW 21-го століття Mini є протилежністю: вони мають яскраво виражений ретро-стиль, заснований на британських оригіналах, але не ділиться жодними частинами чи технологією з першим.
Хоча гетчбек 2001 року все ще вважається дуже компактним, 3.63 м, довжина була на 58 см, або на 19%, більшою ніж 3.05 м, у Mini 1959 року. Крім того, на 3.98 м, 2022 п'ятидверний хетч стоїть 68 см, або приблизно на 21%, більше, ніж початкові 3.3 метри версії міні-універсал.
Моделі BMW Mini виробляються в Коулі, Оксфордшир, Англія, на заводі в Оксфорді, а з липня 2014 року — на VDL Nedcar (колишній завод DAF/Volvo) у Борні, Нідерланди. З 2015 року кабріолет Mini збирають лише в Нідерландах.
Початковий розвиток
Mini Hatch (США: Hardtop) був розроблений Френком Стівенсоном і черпав натхнення з оригінального дводверного Mini. Розробка автомобіля велася між 1995 і 2001 роками Rover Group в Гейдоні, Велика Британія, і BMW в Мюнхені, Німеччина. Під час цієї фази розробки між двома дизайнерськими групами тривала постійна суперечка, особливо щодо позиціонування автомобіля; Rover хотів простого економного автомобіля (який також мав би замінити Rover 100 Series, який розвинувся з Metro під час рестайлінгу 1994 року), тоді як BMW підтримував маленький спортивний автомобіль. Плани щодо абсолютно нового суперміні на заміну Metro в середині 1990-х років були відкладені, коли Rover було продано BMW у січні 1994 року, а існуюча модель Metro отримала оновлений стиль і нове позначення.
Концепція була спочатку оприлюднена на Франкфуртському автосалоні 1997 року на спільній прес-конференції BMW/Rover з подробицями двигуна Tritec спільного підприємства Chrysler/BMW та запропонованих рівнів комплектації, включаючи Mini Minor (не використовується) та Cooper/Cooper S.
Зрештою, BMW перемогла, і в 1999 році вони взяли на себе контроль над усім проектом після відходу генерального директора BMW Бернда Пішетсрідера. Коли BMW продала Rover у 2000 році, вона зберегла проект Mini і перемістила заплановану виробничу площадку з заводу Rover в Лонгбрідж на завод BMW в Оксфорді в Коулі, Оксфорд, Англія. Команда дизайнерів, яка працювала над Mini 2001 року, закінчила повнорозмірний глиняний макет Mini за достатньо часу для презентації раді директорів. Однак американський головний дизайнер Френк Стівенсон зрозумів, що у моделі немає вихлопної труби. Його короткострокове рішення полягало в тому, щоб підняти порожню пивну банку, пробити в ній дірку, зняти фарбу та вштовхнути її в глину в задній частині автомобіля, що зайняло всього кілька хвилин. Загальний дизайн макета був настільки гарним, що члени правління сказали йому нічого не змінювати, що призвело до того, що на серійних автомобілях з'явився характерний наконечник вихлопу.
Перше покоління (R50/52/53; 2001—2006/08)
Перше нове покоління Mini Hatch було представлено наприкінці 2000 року, будучи першою моделлю, випущеною під маркою Mini після того, як оригінальну Mini було припинено в тому ж році. На деяких європейських ринках Mini One оснащувався чотирирядна версія двигуна Tritec, але всі інші двигуни Mini з бензиновим двигуном використовували версії. З 2004 по 2008 рік випускався кабріолет R52 з м'яким верхом.
Між моделями є багато відмінностей у стилі та позначках, у тому числі має характерний виріз на капоті. також має подвійні вихлопні труби, які виходять під центр задньої балки. Не-S Cooper має більше хромованих деталей, ніж Mini One, і має один вихлоп. Mini One D взагалі не має видимих вихлопних труб.
На деяких ринках, таких як Австралія та США, пропонуються лише Mini Cooper та . Інші лінії комплектації, які продаються на різних ринках світу, це Mini Seven, Mini Park Lane, Mini Check Mate та Mini Monte Carlo.
Перше покоління нового Mini отримало оновлене обличчя в липні 2004 року для майбутнього 2005 модельного року. Це також було, коли новий кабріолет був представлений; він не був доступний з дизайном до підтяжки обличчя. Окрім незначних змін дизайну (в основному передньої частини та керма) та покращеного обладнання, механічну коробку передач Rover R65 замінили на п'ятиступінчасту Getrag для MINI One та Cooper.
Моделі Автомобілі, вироблені протягом 2001—2006 модельних років, включали чотири моделі гетчбек (Великобританія та деякі міжнародні ринки: Hatch, США: Hardtop, на інших ринках просто Mini): стандартний "Mini One", "Mini One/D" з дизельним двигуном, більш спортивний "Mini Cooper" і наддувний "Mini Cooper S"; у 2005 році до модельного ряду MkI було додано відкрите авто з кабріолетним дахом. У листопаді 2006 року BMW випустила оновлену версію Mini Hardtop як автомобіль 2007 модельного року.
З березня 2002 року Mini експортувався до Японії та продавався в японських дилерських центрах BMW, а також у відділеннях Yanase. Автомобіль відповідав постановам японського уряду щодо розмірів, і презентація Mini збіглася з кількома автомобілями в Японії, які демонстрували ретро-вигляд, який пропонували японські автомобільні компанії.
Назви Cooper і Cooper S — це назви, які використовуються для спортивної версії класичного Mini, які, в свою чергу, походять від участі та Cooper Car Company. Спадщина Купера ще більше підкреслюється асортиментом варіантів налаштування (JCW). Компанія John Cooper Works також створила вдосконалену модель Mini Cooper S, Mini Cooper S Works. Він має більший об'єм вихлопу та повітряний фільтр, покращені гальма та підвіску, а також інший колеса від моделей S.
Підготовлена до перегонів версія із заднім приводом під назвою Mini Cooper S3 брала участь у чемпіонаті з 2002 року.
Mini John Cooper Works GP Kit (2006)
Останнім варіантом Mk I, який вироблявся з використанням двигуна Tritec з наддувом, був Mini Cooper S з комплектом John Cooper Works GP Kit, легка модель John Cooper Works, наче готова до перегонів. Виготовлений вручну компанією Bertone в Італії, він був запропонований обмеженою серією в 2000 автомобілів протягом 2006 модельного року, причому 444 з тих, що спочатку призначалися для ринку Великої Британії, хоча зрештою було продано 459. GP має більш укріплені передні сидіння , але не має задніх сидінь, що разом зі зниженим звукоізоляцією, видаленням системи миття та очищення задніх боків, додатковим кондиціонером і радіо та іншими кроками зменшення ваги призвело до зменшення ваги близько 40 кілограм порівняно з .
Механічно він має менш жорсткий проміжний охолоджувач, перекаліброване керування двигуном, форсунки великого об'єму та вихлопну систему з більш вільним потоком. Додаткові можливості охолодження дозволяють двигуну з наддувом працювати довше за більш низьких температур для кращої продуктивності на трасі, номінальна оцінка 218 к.с. при 7100 об / хв і 250 к.с. при обертальному моменті 4600 об/хв.
Технічні характеристики
Mk I Mini One, Cooper і Cooper S використовували деякі версії бразильського двигуна Tritec, спільно розробленого американськими Chrysler і BMW; Mini One D використовував дизельний двигун Toyota 1ND-TV. У серпні 2006 року BMW оголосила, що майбутні двигуни будуть створюватися у Великій Британії, що робить автомобіль, по суті, знову британським. Остаточне складання відбулося в Коулі, Оксфорд, а пресування кузова було зроблено в сусідньому Свіндоні на дочірній компанії BMW Swindon Pressings.
Усі моделі використовували поперечно встановлений 4-циліндровий двигун, що приводив у рух передні колеса. Усі 4 колеса зсунуті до кутів кузова для покращення керованості. Стиль автомобіля, як і Volkswagen New Beetle, являє собою ретро-дизайн, який навмисно нагадує оригінальний Mini. Ретро-стиль зберігає інші класичні штрихи Mini, такі як контрастні кольори даху, додаткові смуги на капоті, додаткові ралійні ліхтарі та чорне оздоблення навколо колісних арок і панелей коромисел, які імітують широкі колеса, які є на багатьох класичних Mini.
Mini One і Mini Cooper були доступні з безступінчастою трансмісією ZF VT1F або зі звичайною 5-ступінчастою механічною коробкою передач Midlands (Rover R65) (модельні роки 2002—2004); останній був замінений на 5-швидкісний агрегат Getrag 52BG для решти Mk I виробництво (2005—2006). Cooper S поставлявся з 6-ступінчастою механічною коробкою передач Getrag G285 або повністю автоматичною коробкою передач Aisin 6F21WA/TF60SN з пелюстковими перемикачамиMINI Cooper Service Manual; Bentley Publishers, a division of Robert Bentley, Inc. 2010; Pgs. 200–2 — 200–3. Передаточні числа 6-швидкісної механічної коробки передач Getrag були змінені з виробництва в липні 2004 року.
Усі Mini мали дротяну електронну дросельну заслінку, антиблокувальну систему гальм, електронний розподіл гальмівних зусиль і контроль гальм BMW Cornering Brake Control. Варіантами стабілізації були система контролю тяги ASC від BMW і електронний контроль стабільності DSC для покращення контролю та керованості в несприятливих умовах.
Додавання нагнітача до Mk1 Cooper S вимагало перенесення акумулятора в задню частину автомобіляне залишаючи місця для запасного колеса, тому моделі S постачалися з шинами Run Flat.
Друге покоління (R56/57; 2006—2013/15)
У листопаді 2006 року BMW представила абсолютно нове друге покоління моделі Hardtop/Hatch Mini на оновленій платформі, яка включає багато стилістичних та інженерних змін. У ньому використовується двигун Prince, архітектура якого спільна з PSA Peugeot Citroën і розроблена, щоб бути економічнішою та економічною, і виготовляється на заводі двигунів BMW Hams Hall у Ворікширі, Велика Британія. Розробка була виконана у Сполученому Королівстві BMW Group UK Engineering у Мюнхені, Німеччина, у штаб-квартирі BMW Group, а іншими третіми сторонами BMW Group найняла Italdesign Giugiaro (IDG) у Турині для координації проектування, включаючи розробку та перевірку кузова, конструкції та шасі нового Mini. Ключові виробничі консультанти з постраждалих районів у процесі складання на заводі в Оксфорді були відряджені до IDG на час будівництва, щоб забезпечити плавну інтеграцію нової моделі в Оксфорді.
Спочатку випускався в комплектаціях Cooper і Cooper S; Лінійка була завершена в 2007 році Mk II Mini One. У 2009 році була додана економічна версія під назвою First. З квітня 2007 року дизель був доступний під маркою Cooper D, який був доповнений у 2010 році One D з меншою потужністю, а в січні 2011 року новим 2,0-літровим дизелем під назвою Cooper SD.
24 лютого 2007 року друге покоління було знову запропоновано в Японії на японських заводах BMW, і воно продовжувало відповідати нормативам японського уряду щодо розмірів, які підтримували продаж як хетчбека, так і кабріолета.