Олександр Ілліч Дяче́нко ( 10 січня 1956, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1987 року. Син художників Валентини та Іллі Дяченків, брат графіка Оксани Дяченко-Цах.
Біографія Народився 10 січня 1956 року в місті Києві (нині Україна). 1979 рокузакінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався в майстерні Емануїла Миська. Живе у Києві, в будинку на проспекті Любомира Гузара, № 12Дяченко Олександр Ілліч / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 47..
Творчість Працює у галязях станкової та монументальної скульптури, віддаючи перевагу шамоту. Серед робіт: станкова скульптура
«Мовчання. Пієта по ненародженим» (1987); «Сон» (1987); «Купальниця» (1987); «Пантоміма на тему любові» (1988); «Кокон» (1988); «Перевернутий глечик» (1989); «Композиція з гострими кутами» (1989); «Повернення блудного сина» (1992); «Вагітна» (1993); «Піраміда» (1999). </div> монументальні роботи
фонтан у операційному залі Національного банку України (1995); надгробний пам'ятник на могилі Миколи Амосова в Києві на Байковому кладовищі (2003, у співавторстві). Брав участь в реконструкції пам'ятника княгині Ользі у Києві (автор фігури Андрія Первозванного).
Учасник республіканських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок і скульптурних пленерів з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1988 році, Чернігові у 2000 році. У 1987 році отримав 2-гу премію на Всесоюзній виставці «Молодість країни» та у 1991 році — 1-шу премію на бієнале «Відродження» у Львові.
Окремі роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому художніх музеях.
Примітки
Література