Аарон Хотер-Ішай (варіант транскрипції: Хотер-Йішай) ( Хо́тер-Йіша́йЗначення прізвища: нащадок Царя Давида (натяк на Машиаха), дослівно «гілка Ішая» («родовід Єсеїв»), по Книзі Йешайяху (Книга пророка Ісаї) 11:1: וְיָצָא חֹטֶר מִגֵּזַע יִשָׁי וְנֵצֶר מִשָּׁרָשָׁיו יִפְרֶה («І піде відгалуженням від кореня Єссеєвого, і гілка виростає від кореня його»). ; , Російська імперія (нині Україна) — Надгробок могили Аарона Хотіра-Ішая , на сайті billiongraves. Ізраїль) — ізраїльський адвокат і громадський діяч, перший Головний військовий прокурор Армії оборони Ізраїлю (у період з 1949 по 1950 рік).
Життєпис
Ранні роки Аарон Хотер-Ішай народився в Україні 1905 року. У 1913 році репатріювався до Палестини разом із сестрою-близнючкою Мірьям та 10-річним братом Реувеном. Батьки, Шмуель і Сіма (уроджена Левантовська) ХуторецькіПрофіль Реувена Хоторі, на сайті «Сімейний альбом» Музею Рішон-ле-Ціона., ще з двома доньками пішли за ним після закінчення Першої світової війни.
Навчався в гімназії Герцлія в Тель-Авіві, навчання в якій закінчив в 1923 роціבגימנסיה הרצליה הארץ, 3.8.1923 («У гімназії „Герцлія“», «Га-Арец» (3.8.1923)).. Під час навчання був обраний головою ради учнів гімназії (на цій посаді склав статут учнів гімназії), потім головою ради учнів середніх шкіл Тель-Авіва(צבי ענבר אל"ם (דימ') אהרן חטר ישי, 1905—2003 משפט וצבא 17 (התשס"ד (Цві Інбар, «Полковник у відставці Аарон Хотер-Ишай, 1905—2003», «Мишпат ве-цава» № 17 (2004)) ( ) (далі: «Інбар, „Хотер-Ішай“»), с.1..
У 1928 році брав участь у курсі командирів Га-Аґани. В 1930 році завершив навчання на «Курсах юриспруденції» підмандатної Палестини ()חלוקת התעודות לגומרי שעורי משפט הארץ, 24.4.1930 («Вручення дипломів випускникам курсів юриспруденції», «Га-Арец» (24.4.1930)). і отримав ліцензію на право зайняття адвокатською діяльністюעורכי-דין חדשים הארץ, 20.1.1930 («Новые адвокаты», «Га-Арец» (20.1.1930))..
Виступав у багатьох судових процесах, насамперед пов'язаних з підпільною діяльністю членів « Га-Агани», поселенською діяльністю (часто викликав кровопролитні зіткнення між єврейським та арабським населенням) та незаконною єврейською імміграцієюהמשפט נגד מזייפי הדרכיות מטבריה דבר, 18.7.35 («Суд против подделывателей паспортов из Тверии», «Давар» (18.7.35)); נאשמי ביה"ס כדורי זוכו דבר, 10.9.36 («Подсудимые из школы „Кадури“ оправданы», «Давар» (10.9.36)); היהודים שעזבו את בית-שאן פטורים ממס הרכוש העירוני דבר, 5.10.37 («Евреи, уехавшие из Бейт-Шеана, освобождены от городского налога на имущество», «Давар» (5.10.37)) ; במשפט מרדכי שוארץ דבר, 21.1.38 («На суде над Мордехаем Шварцем», «Давар» (21.1.38)) ; Fines in Tiberias («Штрафы в Тверии»), The Palestine Post (6.8.40) ; חברי המשקים זוכו מאשמת התקפות דבר, 20.8.40 («Члены кооперативных ферм оправданы по обвинению в нападении», «Давар» (20.8.40)) ; האשימו ונמצאו אשמים דבר, 11.10.40 («Обвиняли и оказались обвиняемыми», «Давар» (11.10.40))., але також і в процесах у загальнокримінальних справахסיום של משפט גדול דבר, 25.6.39 («Закінчення великого процесу», «Давар» (25.6.39)) ; משפט שוטר בריטי ממחלקת התנועה דבר, 8.1.40 («Суд над британским полицейским из транспортного отдела», «Давар» (8.1.40)) ; גרם למות שלא באשמתו וזוכה דבר, 25.11.40 («Причинил смерть неумышленно и оправдан», «Давар» (25.11.40))..
У значній кількості випадків йому вдавалося досягти виправдувального вироку у справах підсудних, серед них і тих, яким загрожувала стратаבמה ועל סמך מה האשימה התביעה נער יהודי בטבריה דבר, 2.11.36 («У чому і чому було звинувачено єврейського хлопця з Тверії», «Давар» (2.11.36)).. Однак на процесах у справах Шалома Бен-Йосефа та Мордехая Шварца Хотеру-Ішаю не вдалося запобігти обвинувальному вироку та виконанню смертного вироку щодо обвинувачених; משפט השלשה מראש-פנה הירדן, 27.5.38 («Суд над троицей из Рош-Пины», «Ха-Ярден» (27.5.38)) ; במשפט מרדכי שוארץ דבר, 21.1.38 («На суді над Мордехаєм Шварцем», «Давар» (21.1.38))..
Окремі судові процеси, а також інші випадки участі Хотера-Ішая у сприянні підпільній діяльності «Га-Агани» та нелегальній імміграції євреїв до Палестини були описані надалі в його книгах оповідань «Лише вчора…: Адвокат „Хагани“ розповідає», «Оповідання правозахисника» та «Лінія захисту».
Займався також громадською діяльністю, пов'язаною із заохоченням єврейської поселенської діяльностіארגוני הצפון בעלייתם לבית יוסף דבר, 11.4.37 («Північні осередки в'їжджають до Бейт-Йосефа», «Давар» (11.4.37))..
З 1923 року був членом « Батальйону захисників мови», а в грудні 1925 року очолив йогоביפו ובתל אביב הארץ, 28.12.1925 («В Яффо и в Тель-Авиве», «Га-Арец» (28.12.1925)); אספה פומבית למלאת שלש שנים לקיום הגדוד דואר היום, 18.4.1926 («Публічне зібрання на честь триріччя від дня створення Батальйону», «Доар ха-Йом» (18.4.1926)).. У «Батальйоні захисників мови» займався популяризацією івриту як розмовної єврейської мови та акціями щодо припинення використання в ужитку інших мовזהר שביט תל-אביב, דבר עברית פנים 45, חורף 2008 (Зоар Шавит, «Житель Тель-Авива, говори на иврите!», «Паним» № 45 (2004), с. 50)., а після отримання адвокатської ліцензії домагався введення судочинства на івриті в судовій системі Палестини.
Під час Другої світової війни У 1941 році Хотер-Ішай добровольцем вступив на службу до британської армії. Брав участь у проведенні агітаційних заходів щодо набору добровольців до арміїבתנועת ההתגייסות דבר, 3.6.41 («У русі за заклик», «Давар» (3.6.41)); בתנועת ההתגייסות דבר, 1.7.41 («В движении за призыв», «Давар» (1.7.41)); התביעה להתגייסות בתל-אביב ובחיפה דבר, 3.8.41 («Призыв к мобилизации в Тель-Авиве и Хайфе», «Давар» (3.8.41))..
В 1942 році пройшов офіцерські курси британської армії і служив ротним офіцером соціального забезпечення в 16-й роті Королівського Східно-Кентського полку («Баффс»), відповідальної за охорону табору військовополонених в Імвасі біля Латруна«Єврейські підрозділи британської армії», на сайті Музею єврейського воїна Другої світової війни, с. 7—8.. В 1943 році був призначений ад'ютантом 2-го батальйону Палестинського полку (надалі, 2-й батальйон Єврейської бригади) у військовому званні капітана.
У липні 1943 року батальйон Хотера-Ішая був перекинутий до Бенгазіיואב גלבר תולדות ההתנדבות הוצאת יד יצחק בן-צבי, כרך שני (המאבק לצבא העברי), ירושלים, התשמ"א (Йоав Гельбер, «Історія добровольчості», т. 2 («Боротьба за єврейську армію»), книга видавництва «Яд Іцхак Бен-Цві», Єрусалим (1981)), ISBN 962-217-002-X (далі: «Гельбер, „Боротьба за єврейську армію“»), с. 214., а восени 1944 року — до Італії, звідки в березні 1945 року батальйон був переведений на ділянку фронту біля міста Альфонсіне (на той момент Хотер-Ішай служив командиром штабної роти 2-го батальйону)Гельбер, «Боротьба за єврейську армію» (див. вище), с. 540..
Після закінчення війни батальйон не був розпущений, і Хотер-Ішай активно займався освітньою діяльністю серед солдатів батальйону, в тому числі організовував курси з вивчення цивільних професійיואב גלבר תולדות ההתנדבות הוצאת יד יצחק בן-צבי, כרך רביעי (בין בריטים, ערבים וגרמנים), ירושלים, התשמ"ד (Йоав Гельбер, «Історія добровольчості», т. 4 («Серед британців, арабів та німців»), книга видавництва «Яд Іцхак Бен-Цві», Єрусалим (1984)), ISBN 965-217-012-7, с. 227..
Зустріч з євреями, що пережили Голокост 20 червня 1945 року Хотер-Ішай з чотирма товаришами по службі в Єврейській бригаді виїхав з Італії для пошуку євреїв, які вціліли після ГолокостуПоїздка Хотера-Ішая та його подальші дії в Європі до демобілізації з Єврейської бригади докладно описані в його публікаціях «У дії», «Доповідь делегації до Австрії та Німеччини» та «Єврейська бригада та „вцілілий залишок“» (див. «Публікації»)., а також у додатковій літературі: שאול דגן ספר הגדוד השלישי הוצאת איגוד החיילים המשוחררים בישראל, תל אביב, התשנ"ו (Шауль Даган, «Книга 3-го батальона», книга издательства Ассоциации демобилизованных солдат в Израиле, Тель-Авив (1996)), с.301—304; יואב גלבר תולדות ההתנדבות הוצאת יד יצחק בן-צבי, כרך שלישי (נושאי הדגל), ירושלים, התשמ"ג (Йоав Гельбер, «Історія добровольчості», т. 3 («Знаменосці»), книга видавництва «Яд Іцхак Бен-Цві», Єрусалим (1983)), ISBN 965-217-012-7 (далі: «Гельбер, „Знаменосці“»), с. 310, 406, 415—420, 423, 430, 436, 464, 468, 474, 481, 491, 518—519, 537..
Незважаючи на заборону британської армії на в'їзд єврейських солдатів на територію Німеччини (щоб уникнути акцій помсти з їхнього боку), Хотеру-Ішаю вдалося домогтися від британського командування Єврейської бригади особливого дозволу на виїзд до Австрії з метою, як було заявлено, пошуку родичів солдатів бригади, що вціліли. Справжньою метою поїздки була спроба знайти євреїв у "таборах для переміщених осіб " в американській зоні окупаціїЗа описом Хотера-Ішая (наприклад, у книзі «Єврейська бригада та „вцілілий залишок“», с. 20—21) поїздка була здійснена внаслідок контакту з посланцем організації «Моссад ле-Алія Бет», Йехудою Аразі, який поставив перед Хотером-Ішаєм завдання негайно набрати 5000 кандидатів на в'їзд до Палестини. Проте Йоав Гельбер (Гельбер, «Знаменосці», с. 416) вважає, що «Моссад ле-Алія Бет» не був ініціатором діяльності Хотера-Ішая..
У поїздці таборами Австрії та Німеччини Хотер-Ішай став свідком важких умов утримання вцілілих єврейських в'язнів концтаборів. У багатьох випадках «табори для переміщених осіб» були багато в чому схожі на концтабори. Численних біженців і колишніх в'язнів концтаборів розподіляли по бараках відповідно до громадянської приналежності, часом поміщаючи євреїв разом із нацистськими колабораціоністами, що відмовлялися від повернення в рідні країни. Незважаючи на заяви американської влади про неприпустимість насильницької репатріації, місцеві військові органи неодноразово вдавалися до погроз з метою якнайшвидшої евакуації таборів, незважаючи на те, що євреїв, які поверталися до рідних країн, часто чекала розправа з боку місцевого населення, яке отримало від німецької влади їх будинки і майно.
Хотер-Ішай переконав командування Єврейської бригади заснувати Бригадний комітет благодійності, який він і очоливАарон Хотер-Ішай, «Єврейська бригада та „вцілілий залишок“», с. 33—36.. Вже в липні 1945 року, після зустрічей Хотера-Ішая з представниками американської військової адміністрації, були значно покращені умови утримання євреїв у «таборах для переміщених осіб», перш за все, шляхом переведення євреїв в окремі табори, припинення їхнього насильницького повернення в країни, звідки вони були привезені та збільшенням продовольчого пайку.
До своєї демобілізації наприкінці 1945 року Хотер-Ішай вів активну діяльність серед уцілілих євреїв Європи, насамперед координуючи благодійну та просвітницьку діяльність у «таборах для переміщених осіб» в Австрії, Німеччині та Чехословаччині, а також беручи участь в організації сіоністської діяльності на території Західної. Європи. Також він брав участь в організації з'їздів активістів сіоністського рухуДив. також: השרידים בבלגיה שרויים בפחד דבר, 19.8.45 («Ті, що залишилися живими в Бельгії, перебувають у страху», «Давар» (19.8.45))., проводив лекції на тему сіонізму та британської політики « Білої книги» та зустрічався з європейськими громадськими діячами, одночасно сприяючи діяльності за напрямом нелегальної імміграції уцілілих євреїв до Палестини.
Хотер-Ішай відхилив пропозицію командування отримати звання майора, оскільки в такому б випадку, йому довелось би переїхати до військової частини Єврейської бригади в Нідерландах і припинити свою діяльність у «таборах для переміщених осіб»Аарон Хотер-Ішай, «Єврейська бригада та „вцілілий залишок“», с. 201—203..
Незаконна з точки зору британської влади і не відповідна статусу військовослужбовця політична діяльність Хотера-Ішая призвела до видачі ордера на його арешт, проте спроба виконання ордера була зроблена з запізненням, коли Хотер-Ішай вже залишив місце служби і демобілізувавсяАарон Хотер-Ішай, «Єврейська бригада та „вцілілий залишок“», с. 207—208..
Початок служби в Армії оборони Ізраїлю