Вольфганг Глеземер (; 14 березня 1899, Рімберг — 10 квітня 1999, Ленггріс) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син старшого лісника Александра Глеземера і його дружини Гелени, уродженої Зейдель. 25 березня 1918 року вступив в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 липня 1922 року служив в 12-му піхотному полку, з 1 квітня 1924 року — в 1-й, з 1 травня 1927 року — в 3-й роті. З 1 березня 1934 року — командир 2-ї роти 10-го кінного (з 6 жовтня 1936 року — кавалерійського) полку. З 10 листопада 1938 по 26 серпня 1939 року — інструктор Мюнхенського військового училища.

З 10 березня 1940 року — командир 260-го розвідувального дивізіону, одночасно з 7 жовтня 1941 року — 18-го запасного кавалерійського дивізіону, з 19 грудня 1941 по 10 квітня 1942 року — 460-го піхотного полку. 1 червня 1942 року відряджений в училище танкових військ, 24 червня — в штаб 7-ї танкової дивізії. З 15 липня 1942 по 12 січня 1944 року — командир 6-го танково-гренадерського полку, одночасно 17-22 серпня 1943 і 28-30 січня 1944 року виконував обов'язки командир 7-ї танкової дивізії. 1 березня 1944 року відряджений в штаб командира училищ танкових військ. З 10 липня 1944 року — командир 2-го училища танкових військ в Крампніці. 20 липня отримав від Фрідріха Ольбріхта наказ вирушити зі своїми танками в Берлін. Глеземер відмовився приєднатися до Липневої змови і Ольбріхт наказав його арештувати. Глеземер наказав своєму ординарцю, якого не арештували, зв'язатися з Генеральною інспекцією бронетанкових військ і передати, щоб танкісти виконували лише накази інспекції. Згодом Глеземер вдав, що виконує накази Ольбріхта, і втік, після чого прийняв командування його танковими частинами. З 23 лютого 1945 року — командир танково-гренадерської бригади «Велика Німеччина».

Сім'я 26 червня 1926 року одружився з Маргаритою Руперт. В пари народились 3 сини — Ганс-Йоахім (31 серпня 1927), Вольфганг (4 березня 1930) і Юрген (14 серпня 1939).

Звання

Фенріх (25 березня 1918) Лейтенант (1 травня 1922) Оберлейтенант (1 березня 1927) Ротмістр (1 квітня 1934) Майор (1 грудня 1938) Оберстлейтенант (1 жовтня 1941) Оберст (31 жовтня 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (11 червня 1940) Залізний хрест 1-го класу (11 червня 1940) — отримав 2 нагороди одночасно. Німецький хрест в золоті (2 березня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 серпня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (12 лютого 1943)

Література

Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Manteuffel, von H., Die 7. Panzer-Division – Bewaffnung, Einsätze, Männer, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2001

Посилання

Біографічні дані.

Примітки