Емма Гарт Віллард ( — ) — активістка американського руху за жіночу освіту, яка присвятила йому своє життя, письменниця, освітянка та картографка. Працювала в кількох навчальних закладах і заснувала першу в США школу для вищої жіночої освіти — Тройську жіночу семінарію в Трої, Нью-Йорк. Завдяки успіху школи Віллард подорожувала країною та за кордоном, просуваючи освіту для жінок. У 1895 році семінарію перейменували на школу імені Емми Віллард.
Ранні роки Емма Віллард народилася 23 лютого 1787 року в Берліні, штат Коннектикут«Emma Willard Biography — Facts, Birthday, Life Story — Biography.» Famous Biographies & TV Shows — Biography.com. http://www.biography.com/people/emma-willard-9531676 , шістнадцятою з сімнадцяти дітей Семюеля Гарта та його другої дружини Лідії Гінсдейл Гарт«Person Detail Emma Hart Willard.» Vermont Women's History Project. http://womenshistory.vermont.gov/?Tabld=61&personID=15 . No longer online at this address; not found (yet) at Archive.org. Її батько займався фермерством, він заохочував дітей читати та думати самостійно. Юна Емма швидко виявила пристрасть до навчання. У той час освіта жінок обмежувалася лише базовою, проте Віллард брала участь у сімейних дискусіях на теми, як-от політика, філософія, світова політика та математика, які обговорювали переважно чоловіки«Emma Hart Willard — People of Connecticut.» 50 States — Capitals, Maps, Geography, State Symbols, State Facts, Songs, History, Famous People from NETSTATE.COM. http://www.netstate.com/states/peop/people/ct_ehw.htm. У 1802 році 15-річна Віллард пішла до своєї першої школи у рідному місті. Вона так швидко опанувала знання, що через два роки стала там викладати. Зрештою Віллард очолила академію у 1806 році«Emma Willard.» Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica, 2011. Web. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/643922/Emma-Willard..
Кар'єра У 1807 році Віллард покинула Берлін і недовго працювала у Вестфілді, штат Массачусетс, потім прийняла пропозицію роботи в жіночій академії в Міддлбері, штат Вермонт. Вона очолювала академію з 1807 по 1809 рік. Її розчарувало те, що там викладали, і у 1814 році у власному будинку вона відкрила школу-інтернат для жінок, Міддлберійську жіночу семінарію«WILLARD, Emma.» (n.d.): Funk & Wagnalls New World Encyclopedia. EBSCO. Web.. Надихнувшись предметами, які вивчав її племінник Джон Віллард у Муддлберійському коледжі, вона прагнула вдосконалити навчальну програму в школах для дівчат. Віллард вважала, що жінки можуть опанувати такі предмети, як математика та філософія, а не тільки ті, які викладають в пансіонах для дівчат. Пристрасть до справи спонукала її до боротьби за першу жіночу школу для вищої освіти.
На базі досягнутого спіху Віллард виклала свої ідеї щодо освіти жінок у 1819 році в брошурі «План покращення жіночої освіти», яку вона представила членам Легіслатури штату Нью-Йорк. Її план містив пропозицію щодо державного фінансування жіночої семінарії так само, як і чоловічих шкіл. Законодавці не відповіли на запит, деякі з яких вважали, що освіта жінок суперечить волі Бога. Віллард врешті отримала підтримку від губернатора Нью-Йорка Девітта Клінтона, який запросив її відкрити школу. Спочатку Віллард відкрила заклад у Вотерфорді, Нью-Йорк, але не отримавши обіцяної фінансової підтримки, перевела до Трої, Нью-Йорк, де добилася більше підтримки та фінансування«Emma Willard.» Columbia Electronic Encyclopedia, 6th Edition (2011): 1. MAS Ultra — School Edition. EBSCO. Web..
Тройська жіноча семінарія відкрилася у вересні 1821 року, вона працювала як інтернат і як школа денного перебування. Це була перша школа в США, яка пропонувала вищу освіту для жінок. Навчальна програма складалася з таких нових для жіночих шкіл предметів: математика, філософія, географія, історія та природознавство. Школа мала успіх: у 1831 році в ній навчалося понад 300 учениць. Школа залучала дівчат із заможних сімей або сімей з високим становищем. Попри те, що більшість студенток все одно ставали домогосподарками, Віллард ніколи не перешкоджала їм прагнути до жіночої освіти та продовжувала боротися за їхні права. Попри її сучасну репутацію в історії жінок, Віллард не була прихильницею руху за жіноче виборче право у середині XIX ст, дотримуючись думки, що освіта жінок є набагато важливішою справою.
Коли Віллард виступала перед Легіслатурою штату Нью-Йорк у 1819 році, за рік до цього Томас Джефферсон написав листа, де запропонував жінкам не читати романи «як сміття» за кількома винятками. «З такої ж причини не варто захоплюватися поезією». Віллард відповіла, що освіту жінок «занадто спрямовували на приготування демонстрації ними переваги принад молодості та краси». «Смак чоловіків, яким би він не був, перетворився на еталон для формування жіночого характеру». Розум і релігія вчать нас, підкреслювала вона, що «ми теж первинні істоти… а не супутниці чоловіків».
Родина
Працюючи в академії в Міддлбері, Віллард познайомилася з на 28 років старшим лікарем Джоном Віллардом. Він привів чотирьох дітей від попередніх шлюбів. Його племінник, також Джон Віллард, жив з ними під час навчання в коледжі Міддлбері, який надихнув Емму Віллард на формування її освітніх поглядів. Її молодша сестра, Альміра Гарт Лінкольн Фелпс, приєдналася до Емми у 1823 році, після смерті її першого чоловіка, Симеона Лінкольна, і 8 років викладала в Тройській жіночій семінарії. В шлюбі Віллард народила сина Джона Вілларда Гарта, який очолив Тройську жіночу семінарію, коли Віллард покинула її у 1838 році. Чоловік помер у 1825 році, а у 1838 році вона одружилася з Крістофером С. Єтсом, з яким розлучилася у 1843 році.
Праці Окрім прибутків від Тройської жіночої семінарії, Віллард також заробляла письменницькою діяльністю. За своє життя вона написала кілька підручників, зокрема з історії та географії. Деякі з її праць: «Історія Сполучених Штатів, або Республіки Америка» (1828), «Система виконання обіцянки» (1831), «Трактат про рушійні сили, які викликають кровообіг» (1846), «Путівник до Храму часу та Всесвітня історія для шкіл» (1849), «Останні сторінки американської історії» (1849), «Астронографія, або Астрономічна географія» (1854), «Мораль для молоді» (1857).
Історичні та географічні тексти Віллард були як про жінок, так і про чоловіків, підкреслюючи статус жінки як головний фактор, який визначає, чи можна описати суспільство як цивілізоване. Її географічна педагогіка створення мап стала популярною у США, а також вплинула на американські місіонерські школи в Південній Азії протягом XIX століття. Віллард також опублікувала книгу віршів «Виконання обіцянки» (1831) з її найпопулярнішим віршем «Розгойдана в колисці глибини», написалим під час океанської подорожі у 1839 році. У 1830 році Віллард здійснила тур Європою. Через три роки вона пожертвувала кошти від своєї книги про подорожіWillard, Emma, Journals and Letters from France and Great Britain, Troy, New York: Tuttle, 1833 школі для жінок, яку допомогла заснувати в Афінах, Греція. Ця книга «Листи з Франції та Британії» отримала рецензію разом із розповіддю Еббі Джейн Моррелл про її подорожі субантарктичними районами, і вони були описані як «твори наших самоучок, які [є] … гідними своєї статі».
Спільно з американським географом Вільямом Ченнінгом Вудбріджем Віллард написала «Географію й атласи Вудбріджа та Віллард» (1823)Walters, William D. Jr., "Emma Willard's Geographies, " Pennsylvania Geographer, XXXVII: 1 (Spring/Summer 1999) 118—138. Також разом з ним вона написала «Систему універсальної географії на принципах порівняння та класифікації»Willard, Emma and William Channing Woodbridge, A system of Universal Geography Ancient and Modern, on the Principles of Comparison and Classification, Hartford: Oliver D. Cooke, 1824.
Про Емму Віллард написали кілька біографічних книгLord, John, The Life of Emma Willard, New York: D. Appleton, 1873; Lutz, A., Emma Willard: Daughter of Democracy, Boston and New York: Houghton Mifflin, 1929; Fowler, H., Mrs. Emma Willard, Memoirs of Teachers, Educators and Promoters of Education Literature and Science, edited by Henry Bernard, New York: Browness, 1859, 125—168. Її книги з географії обговорював КалхунCalhoun, D. «Eyes for the Jacksonian World: William C. Woodbridge and Emma Willard», Journal of the Early Republic, 4 (1984) 1–26, а з історії — БеймBaym, N. «Women and the Republic: Emma Willard's Rhetoric of History» American Quarterly 43:1 (1991) 1–23.
Подальше життя Чоловік Віллард помер у 1825 році. Вона очолювала Тройську жіночу семінарію до свого другого шлюбу у 1838 році, і залишила школу в руках свого сина та невістки. Вона одружилася з доктором Крістофером Єтсом і переїхала до Бостона. Він залишив свою кар'єру, і після дев'яти місяців шлюбу вони розлучилися, у 1843 році їм видали постанову про розлучення.
Останні роки Емма Віллард провела, подорожуючи Америкою та Європою, щоб сприяти освіті жінок. На підтримку цих зусиль вона опублікувала низку статей і виступала з лекціями по всій країні для популяризації справи. Її особистою помічницею була Селія М. Берлі. Зусилля Віллард допомогли створити школу для жінок в Афінах, Греція. Емма Віллард померла 15 квітня 1870 року в Трої, штат Нью-Йорк, і похована на цвинтарі Оуквуд.
Тройська жіноча семінарія була перейменована на школу Емми Віллард у 1892 році на її честь і до сьогодні підтримує її тверду віру в жіночу освіту. Статуя на честь її заслуг у справі вищої освіти встановлена у Трої у 1895 році. Меморіал Емми Віллард споруджено у Міддлбері у 1941 році. У 1905 році Емма Віллард зарахована до Зали слави великих американців у Бронксі, Нью-Йорк, у 2013 році — до Національної зали слави жінокNational Women's Hall of Fame, Emma Hart Willard.
Примітки
Додаткова література
Baym, Nina. "Women and the Republic: Emma Willard's Rhetoric of History, American Quarterly (1991) 43#1 pp. 1–23 in JSTOR Goodsell, Willystine, et al. Pioneers of Women's Education in the United States: Emma Willard, Catherine Beecher, Mary Lyon. (1931) Grigg, Susan. «Willard, Emma Hart»; American National Biography Online Feb. 2000. Access Nov 20 2014 Lutz, Alma. Emma Willard: pioneer educator of American women (Greenwood Press, 1983) Article from the Emma Willard School Anna Callender Brackett, ed., Woman and the higher education (Harper, 1893). Emma Willard, A plan for improving female education (Middlebury College, 1819). «Maps Have the Power to Shape History» An article regarding her mapping innovations, Atlas Obscura 2018