Єгор Християнович Ферстер (  — ) — воєначальник Російської імперії епохи Наполеонівських війн, генерал-лейтенант Російської імператорської армії.

Біографія Єгор Христіанович Ферстер народився в 1756 році в сім'ї брауншвейзьких дворян.

З 1780-х років брав участь у роботі петербурзьких масонських лож «Благодійності до Пелікану» і «Мовчазливості», а на початку XIX століття ложі «Петра до істини».

Спершу служив капітаном у прусській армії, потім в 1786 році був зарахований у лейбгвардію Преображенський полк російської імператорської армії з образом підпоручик, але вже через рік випросив відставку за станом здоров'я.

3 березня 1789 року знову був прийнятий на службу капітаном у 1-й морський батальйон, де перебуваючи в загоні гребних суден на озері Сайма воював із шведами і був нагороджений Золота зброя «За хоробрість». Потім був зарахований секунд-майор в Інженерний корпус.

З 1792 року був направлений у відрядження з різними дорученнями з інженерної частини до Севастополя потім до Херсона, Тирасполя. У 1793 році він був інженерним офіцером на будівництві укріплень у Севастополі. А вже потім був переведений до Овідіополь для закладення там фортеці, і виконання самих робіт, з призначенням водночас начальником інженерної команди. В 1796 році — став комендантом нової фортеці. Комендант стежив за станом казарм які були заселені військами і які перебували порожні. Також дивився за офіцерськими штабами, кам'яними будинками, караульними магазинами а також за житловими і не житловими будинками. 2 січня 1799 року «за зволікання у складанні річного звіту» та «незнання служби» при будівництві фортеці Овідіополь був відправлений у відставкуКопии с высочайших его императорскаго величества приказов, отданных в С.-Петербурге. 1799 года. – СПб., 1816. – С. 47.

З 7 червня 1801 року знову на військовій службі як прем'єр-майор і начальник інженерної команди по будівництву гавані, берегових укріплень і складів у ОдесіСкальковский А. Первое тридцатилетие города Одессы 1793-1823. – Одесса, 1837. – С. 26.; вже у наступному році отримав погони полковник. У 1806—1807 рік брав участь у боях з турками. 12 червня 1807 рік після невдалого штурму міста Ізмаїл був поранений уламком гранати в ліву руку. 15 червня 1809 рік на чолі окремого загону спрямований на підкріплення військ, які брали в облогу Анапу. 9 жовтня 1809 року за героїзм у російсько-турецькій війні Ферстер удостоєний звання генерал-майор. 19 грудня 1812 рік призначений начальником інженерної частини в 2-й Західній армії. Брав участь у Французько-російській війні 1812 року; нагороджений орденом Святої Анни 1-го степені та золотою шпагою з алмазами.

У 1810-1812 роки Ферстер керував Херсонським округом. У 1813 рік брав участь в облозі Торна та Глогау, а потім призначений начальником інженерів у Польській армії та керував облоговими роботами під Гамбургом. 1815 року поїхав у відрядження до Бессарабії для огляду фортець Бендери, Аккерман, Хотин та Ізмаїл. 5 листопада 1817 року був призначений командиром Дунайського інженерного округу із залишенням колишньої посади. 7 лютого 1819 року був знятий з посади командира округу.

Відзначився і в Закордоному поході російської армії і нагороджений був орденом Святого Георгія 4-го класу: 20 вересня 1821 року отримав звання генерал-лейтенант.

Єгор Христіанович Ферстер останні роки провів в Бендерах, де керував роботами щодо укріплення фортеці, був керуючим Херсонським округом.

Помер 4 листопада 1826 року від хвороби в Бендерах і був похований на місцевому кладовищі. За іншими даними був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси. 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Ферстера відсутні.

Вшанування пам'яті Ім'ям Єгора Христіановича Ферстерова було названо декілька сіл: Фештерове (нині — Єгорівка) (у 1825 році на його кошти в селі була побудована церква Святого Георга), Мале Фештерове (нині — Мале) та Християнівка (нині частина села Хоминка) (Роздільнянський район, Одеська область)

Примітки

Література та джерела

Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг. // Российский архив. История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв. : Сборник. — М.: студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. — Т. VII. — С. 593—594. — ISSN 0869-20011. (Комм. А. А. Подмазо) Аргатюк C. С., Левчук В. В., Сапожников И. В. Аджидер — Овидиополь: очерки по археологии и истории города и крепости / Науч. ред.: Коваль И. Н., Сапожникова Г. В. Аджидер. Государственный архив Одесской области; Общественная организация Союз мастеров «Берег Овидия». ‒ Одесса: ФОП Бондаренко М. А., 2015. — 312 с. ‒ (Труды Государственного архива Одесской области. ‒ Т. 41)