Тадеуш Пташицький

Тадеуш Пташицький (; 1 лютого 1908, Санкт-Петербург, Російська імперія — 5 квітня 1980, Краків, Польща) — польський архітектор і урбаніст, головний проєктувальник Нової Гути, керував відбудовою Вроцлава.

Молодість Народився в Санкт-Петербурзі у 1908 році в родині Мечислава Пташицького. У 1917–1919 роках навчався у польській гімназії в Одесі. Після здобуття Польщею незалежності (у 1920 році) він приїхав до країни разом зі своєю родиною. У 1926 році закінчив Державну чоловічу гімназію імені Тадеуша Рейтана у Варшаві. Декілька років був активним легкоатлетом варшавських спортивних клубів «Полонія» та «Корона», а під час навчання — AZS. У 1925 році він був чемпіоном Польщі з ходьби на 2000 метрівHistoria Finałów Lekkoatletycznych Mistrzostw Polski 1920–2007…. — S. 227., а в 1930 році — віце-чемпіоном Польщі з ходьби на 50 кілометрівHistoria Finałów Lekkoatletycznych Mistrzostw Polski 1920–2007…. — S. 235..

У 1927–1936 роках навчався на архітектурному факультеті Варшавського політехнічного університету. Як науковий співробітник кафедри архітектури Технологічного університету, він проводив дослідження архітектури , які були відзначені нагородою Міністра релігійних конфесій та народної освіти. У цей період він також розпочав свої перші великі проєктні роботи, наприклад оформляв стенди на Загальній Крайовій Виставці в Познані (1929) та будинку Польського скаутського товариства у Варшаві (1932, 3-я командна нагорода).

Соціально-професійна робота Він також був активним в Асоціації польської демократичної молоді вищих навчальних закладів Республіки Польща, як голова гуртка в Технологічному університеті. У 1930 році служив у резервному курсантському батальйоні в Березі-Картузькій. 1 січня 1933 року йому було присвоєно звання підпоручника зі старшинством та 4175-м місцем, а з 1 січня 1938 року – звання поручника зі старшинством та 175-м місцем у корпусі офіцерів піхоти запасуRybka Ryszard, Kamil Stepan Awanse oficerskie w Wojsku Polskim 1935–1939…. — S. 584..

Отримавши в 1936 році диплом інженера-архітектора, разом із дружиною Анною керував власною архітектурною майстернею та співпрацював із відомою майстернею інженера Стефана Красковського. Він швидко зарекомендував себе як блискучий кресляр і обдарований архітектор. До 1939 року він був автором або співавтором приблизно двадцяти значних архітектурних проєктів.

Мобілізований до війська на початку Другої світової війни, він командував ротою важких кулеметів у 21-му піхотному полку «Діти Варшави» поблизу Млави, Цеханова та у Варшаві на ділянці Мокотув. З листопада 1939 року по квітень 1945 року перебував у німецькому полоні в концтаборах у Брауншвейгу, , а потім у в Німеччині. У першому, у січні 1940 року, він ініціював створення спортивного клубу «WKS Orlę», що складався з чотирьох секцій. Крім того, в цих таборах він організував декілька навчальних груп та провів декілька курсів та численні лекції з технічного малювання, живопису і скульптури, театрального мистецтва, професійно-технічного викладання та інших предметів.

У вересні 1945 року він переїхав до Варшави. Брав участь у проєктних роботах з реконструкції села Пясечно як експериментального села. У рамках цього проєкту разом зі Станіславом Плоським він розробив проєкт початкової школи (збудованої у 1945 році, нині не діючої)Trzy początki 1918/1945/1989 = Three beginnings 1918/1945/1989 / redakcja i teksty Michał Duda, Małgorzata Devosges-Cuber; tłumaczenie Anna Molik, Grzegorz Piątkowski. — Wrocław: Muzeum Architektury we Wrocławiu, 2020. — 176 s. — ISBN 978-83-65730-22-0. .

За наполяганням свого колеги-архітектора, генерала Мар'яна Спихальського, тодішнього мера Варшави, він опинився у Вроцлаві. Там він долучився до організації Управління реконструкції Вроцлава, обіймаючи посаду його головного директора з жовтня 1945 року по серпень 1946 року. Потім, до жовтня 1949 року, він обіймав посаду директора Вроцлавського бюро планування, яке він створив у складі Регіонального управління просторового планування у Вроцлаві. Водночас він також творчо працював як архітектор та містобудівник. Зокрема, до середини 1946 року він розробив Генеральний план реконструкції Вроцлава. Цей план реконструкції міста, який зберігався в своїх основних принципах протягом приблизно дванадцяти років, дозволив здійснити планову реконструкцію міста, починаючи з 1946 року.

Влітку 1946 року він організував Конгрес польських архітекторів у рамках Регіональної ради розвитку польських архітекторів. Це був зірковий зліт усіх провідних польських архітекторів та містобудівників, яким було доручено роль головних планувальників у відбудові міст та регіонів країни після руйнувань війни. Конгрес тривав шість днів: три у Вроцлаві та по одному дню у Валбжиху, Цепліце та Карпачі. Більшу частину часу займали лекції, доповіді та обговорення планів реконструкції та розширення великих міст і польських центрів. Основними темами були плани реконструкції Варшави, Вроцлава та агломерації «Тримісто» на півночі Польщі, до складу якої входять міста Гданськ, Сопот та Гдиня).

У 1948 році він брав участь у підготовці Виставки повернутих територій, яка проходила у Вроцлаві з 21 липня по 31 жовтня 1948 року. Тоді він був комісаром виставки зони «Б».

На початку 1949 року його перевели до Кракова делегатом Головної ради Комбінату робітничих поселень (ZOR) у зв'язку з проєктуванням та організацією будівництва міста для робітників нового металургійного сталеливарного заводу, спочатку під кодовою назвою «Гігант», пізніше відомого як сталеливарний завод імені Володимира Леніна, а нині — сталеливарний завод імені Тадеуша Сендзіміра.

Було прийнято рішення побудувати нове місто-супутник Кракова, Нову Гуту, призначене для розміщення будівельників, а згодом і робітників металургійного заводу. Спочатку воно мало мати населення 60 000 осіб.

Центральне проєктне бюро (ZOR) у Варшаві, створене спеціально для цієї мети, отримало завдання розробити проєктну документацію для Нової Гути. Його директор негайно організував проєктну групу, що складалася переважно з молодих архітекторів, а сам став генеральним проєктувальником міста. Вже у середині 1949 року міський план разом із макетом Нової Гути було подано на затвердження до Президії Уряду, яке, однак, так і не було затверджено, оскільки центральна влада вирішила розширити місто до 100 000 мешканців.

Пташицький обіймав посаду генерального проєктувальника Нової Гути до завершення першої черги будівництва, охопленого його проектом, міста на 100 000 осіб. жителів, тобто до 1960 року.

Він брав участь у численних архітектурних та містобудівних конкурсах, зокрема у проєкті плану розвитку міста Нове Тихи (перша премія, 1951), забудові Грюнвальдської площі у Вроцлаві (перша премія, 1951Agnieszka Tomaszewicz, Joanna Majczyk Town planning and socialist realism: new Academic District in Wroclaw (Poland) – unfinished projects from the 1950's // Planning Perspectives. — Volume 34. — 2019. — Issue 4. — P. 579—600. ) та проєкті цвинтаря-пам'ятника полеглим Другої польської армії та бронетанкового корпусу у Згожельці (1967, перша премія та реалізація). На початку 1960-х років він брав участь як провідний проєктувальник на міжнародному конкурсі містобудування експериментального житлового району у Москві, у 1965–68 роках був організатором, співавтором та генеральним консультантом Генерального плану Багдада, столиці Іраку.

Зняття з посади та вихід на пенсію 2 липня 1968 року («офіційно 31 серпня»), на підставі несправедливих звинувачень (на його столі залишили «протокол»), його звільнили з «Містопроект-Краків» та перевели до Краківського будівельного об’єднання, де він пропрацював до виходу на пенсію у 1973 році.

Після виходу на пенсію він повернувся до «Містопроект-Краків» як член Технічної ради та голова внутрішнього журі конкурсу (1973). Пташицький обіймав численні соціальні та професійні посади. Серед інших посад, він був президентом Краківського відділення Асоціації польських архітекторів (SARP) (1951–1961), президентом Головної ради SARP (1961–1965), головою Головного ревізійного комітету SARP (1970–1974) та радником Воєводської національної ради в Кракові (1954–1958). Він також був членом Комітету містобудування та архітектури (1953–1960), Комітету будівництва, містобудування та архітектури (1960–1963), Комітету науки і техніки (1961–1964) та Наукової ради «Краків 2000» (з 1972). Він очолював або був членом журі міжнародних конкурсів (зокрема журі реконструкції міста Варна, 1965) та національних.

Помер 5 квітня 1980 року, залишивши по собі дуже відчутну роботу: житловий район Кракова «Нова Гута», і загальний вигляд великого міста Вроцлава, відбудованого після значних руйнувань під час Другої світової війни. Похований на Раковицькому цвинтарі у КраковіGrodziska Karolina Zaduszne ścieżki: przewodnik po cmentarzu Rakowickim / Karolina Grodziska; Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa. — Kraków: Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowa, 2003. — S. 132. — ISBN 8387345687. .

Харцерство Тадеуш Пташицький отримав звання скаутмайстра в найбільшій польській скаутській організації — Союзі польського гарцерства. З 1927 по 1929 рік та з 1931 по 1933 рік він був ватажком 1-го Варшавського скаутського загону імені Ромуальда Трауґутта, «Чорного», який перетворив на один з найкращих загонів Варшавського прапору Союзу польського гарцерства.

Відзнаки та нагороди Був нагороджений багатьма орденами та медалями, серед яких: Золотий Хрест Заслуги (1946); Кавалерський хрест ордену Відродження Польщі (1952); Срібна відзнака Спілки архітекторів Польщі (1953); Медаль 10-річчя Народної Польщі (1955); Золота відзнака Спілки архітекторів Польщі (1955, 1966); Офіцерський хрест ордену Відродження Польщі (1956); Орден «Прапор Праці» II класу (1959); Медаль 30-річчя Народної Польщі (1974); Медаль Комісії народної освіти (1976).

Премії Лауреат Державної премії 1-го ступеня за творче виконання завдань у галузі проєктування та реалізації великих міських комплексів, зокрема Нової Гути (1955) ; Командна премія Комітету міського планування та архітектури 2-го ступеня (1956); Лауреат премії міста Кракова (1960)Nagrody miasta Krakowa na 1960 r. // Życie Literackie. — nr 24. — 1960. — S. 5. ; Лауреат премії Краківського інституту архітектури та розвитку архітектури (1977).

Вшанування У 1981 році Національна рада міста Кракова назвала одну з вулиць Нової Гути на честь Тадеуша Пташицького.

Родина У 1936 році одружився з Анною Новацькою. Його дружина народилася 1911 року у Варшаві. В юності була активною членкинею польської скаутської організації. Навчалася у Варшавському політехнічному університеті, який закінчила у 1936 році, отримавши ступінь інженера-архітектора. Під час Другої світової війни разом із неповнолітньою дочкою Данутою залишилася у Варшаві, брала участь у підпільній діяльності спочатку Союзу збройної боротьби, потім в Армії Крайовій. Після війни разом з чоловіком працювала у Бюро планів Вроцлава та «Містопроект-Краків», а потім на посаді доцента на архітектурному факультеті Краківського технічного університету та керівником Муніципальної майстерні містобудування Президії міста Кракова. Померла у 1967 році.

Примітки

Джерела Historia Finałów Lekkoatletycznych Mistrzostw Polski 1920–2007. Konkurencje męskie. — Szczecin – Warszawa: Komisja Statystyczna PZLA, 2008. — 429 s. — ISBN 978-83-61233-20-6. Rybka Ryszard, Kamil Stepan Awanse oficerskie w Wojsku Polskim 1935–1939. — Kraków: Fundacja Centrum Dokumentacji Czynu Niepodległościowego; Księgarnia Akademicka, 2003. — 970 s. — ISBN 978-83-71886-91-1.