Павло Юхимович Бе́йлін ( 10 березня 1910, Кривий Ріг — 29 серпня 1988, Київ) — український радянський лікар-хірург, кандидат медичних наук і письменник; член Спілки радянських письменників України з 1934 року.

Біографія Народився року в місті Кривому Розі (нині Дніпропетровська область, Україна) у сім'ї лікаря. Після закінчення у 1933 році Київського медичного інституту, був залишений на науковій роботі і захистив кандидатську дисертацію.

У Червоній армії з вересня 1939 рокуБейлин Павел Ефимович / Память народа. . Військовим хірургом брав участь у радянсько-фінській та німецько-радянській війнах. Член ВКП(б) з 1942 року. Війну закінчив у військовому званні підполковника медичної служби. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (27 березня 1943; ?); двома орденами Вітчизняної війни І ступеня (14 квітня 1945; 6 квітня 1985) та орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (24 травня 1944).

У першій половині 1950-х років був київським обласним хірургом. З 1957 року і до смерті жив у Києві, в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, № 2Бейлин Павел Ефимович / Интересный Киев.. Працював науковим керівником Київської міської клінічної лікарні № 1Історія Київської міської клінічної лікарні № 1.. Автор наукових праць, присвячених хірургії та організації охорони здоров'я. Помер у Києві 29 серпня 1988 року. Похований у Києві на Берковецькому цвинтаріБейлін Павло Юхимович // Київський некрополь: путівник-довідник / Л. А. Проценко; [ред.: В. Д. Музика, В. Ф. Гужва] / : Укр. письменник, 1994. — 336 с. — С. 271—272..

Творчість Друкувався з 1927 року. Писав української та російською мовами. Автор книг:

«Чотири операції (Нариси з хірургії)» (Київ, 1937); «Новели» (Київ; Харків, 1937); «Людина живе раз» (Київ, 1941); «Записки польового хірурга» (Київ, 1947; про події німецько-радянської війни); «Почуття обов'язку» (1949); «Повість про велику рідню» (Київ, 1953; про колектив працівників Макаровської лікарні і створені там нові методи лікування); «Найдорожче» (Київ, 1956); «Живи, солдат» (Київ, 1960; про події німецько-радянської війни); «За велінням серця» (Київ, 1961); «Михайло Сидорович Коломійченко» (Київ, 1962); «Рік щастя» (Київ, 1970); «Зціляє повітря» (Київ, 1972); «Завжди в дорозі» (Київ, 1978; про Данила Заболотного); «Поговори со мною, доктор» (Київ, 1980; українською мовою «Поговори зі мною, лікарю» — Київ, 1982); «Твори» (у 2-х томах, Київ, 1985). </div> Окремі твори перекладені на болгарську, арабську, в'єтнамську, німецьку, французьку, іспанську, англійську, корейську та інші мови.

Вшанування

У 1990 році в Києві, на фасаді будинку по вулиці Михайла Коцюбинського № 2, де мешкав письменник, встановлено бронзову меморіальну дошку (горельєф, скульптор Валерій Медведєв, архітектор П. П. Купрій).

Примітки

Література Павло Бейлін // , С. 30—31; ; Бейлін Павло Юхимович // ; Ю. М. Щербак. Бейлін Павло Юхимович // , С. 143;