Сова́-голконі́г індонезійська (Ninox ios) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Ендемік Індонезії. Описаний у 1999 році за зразком, зібраним у Національному парку на півночі Сулавесі, на висоті 1120 м над рівнем моря.
Опис Довжина голотипу становить 22 см. Забарвлення переважно рівномірно рудувато-коричневе, лише на плечах є кілька трикутних білуватих плям. Крила і хвіст руді, поцятковані тонкими чорними смужками. Очі жовті, дзьоб роговий, лапи короткі, тонкі, пальці жовтуваті, кігті невеликі, рогові.
Поширення і екологія Індонезійські сови-голконоги є ендеміками острова Сулавесі. Вони живуть в гірських тропічних лісах, на висоті від 1100 до 1800 м над рівнем моря. Початково вони були знайдені в горах на півострові Мінагаса, що на півночі Сулавесі, однак пізніше їх знайшли також у Національному парку в центральній частині острова. На більш низьких висотах над рівнем моря індонезійські сови-голконоги замінюються вохристочеревими і сулавеськими совами-голконогами. Основою раціону цих птахів є комахи, на яких вони чатують, сидячи на гілці.
Примітки
Джерела Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2