Федеральна народна ініціатива «проти будівництва мінаретів» була успішною народною ініціативою в Швейцарії, щоб запобігти будівництву мінаретів на мечетях. На референдумі в листопаді 2009 року конституційна поправка, яка забороняє будівництво нових мінаретів, була схвалена 57,5% виборців, які взяли участь у голосуванні. Лише три з двадцяти швейцарських кантонів і один півкантон, переважно у франкомовній частині Швейцарії, виступили проти ініціативи.

Цей референдум походить від дій 1 травня 2007 року, коли група правоцентристських політиків, головним чином зі Швейцарської народної партії (SVP/PPS/UDC) і Федерального демократичного союзу Швейцарії (EDU/UDF), Комітет Егеркінгера (Комітет Егеркінгена) запустив федеральну народну ініціативу, яка прагнула конституційної заборони мінаретів. Мінарет у мечеті місцевої турецької культурної асоціації у Ванген-бай-Ольтені був початковою мотивацією для ініціативи.

Уряд Швейцарії рекомендував відхилити запропоновану поправку як таку, що не відповідає основним принципам конституції. Однак після зведення результатів уряд негайно оголосив, що заборона діє.

Станом на дату голосування 2009 року в Швейцарії було чотири мінарети, прибудовані до мечетей у Цюріху, Женеві, Вінтертурі та Ванген-бай-Ольтені. Заборона не торкнулася цих існуючих мінаретів, оскільки вони вже були побудовані.

Передумови

Судова суперечка Суперечка щодо швейцарського мінарету почалася в невеликому муніципалітеті в північній частині Швейцарії в 2005 році. Суперечка була розпочата турецькою культурною асоціацією у Ванген-бай-Олтен, яка подала заявку на отримання дозволу на будівництво 6-метрового мінарету на даху свого будинку Ісламський громадський центр. Проект зіткнувся з опором навколишніх жителів, які сформували групу, щоб перешкодити зведенню вежі. Турецька асоціація стверджувала, що будівельні органи неналежним чином і свавільно затримали її заявку на будівництво. Вони також вважали, що члени місцевої опозиційної групи керувалися релігійними упередженнями. Громадська будівельно-планувальна комісія відхилила заяву асоціації. Заявники подали апеляцію до Департаменту будівництва та юстиції, який скасував рішення та повернув справу на повторний розгляд. У результаті цього рішення місцеві жителі (які були членами згаданої групи) і комуна Ванген подали справу до адміністративного суду кантону Золотурн, але не задовольнили свої позови. Після апеляції Федеральний верховний суд підтвердив рішення суду нижчої інстанції. 6-метровий (20 футів) мінарет був зведений у липні 2009 року.

Початкові спроби народних ініціатив З 2006 по 2008 роки члени Швейцарської народної партії та Федерального демократичного союзу виступили з кількома кантональними ініціативами проти зведення мінаретів. Ініціативи були визнані парламентами кантонів неконституційними, а отже, недійсними, і не перейшли до голосування.

Референдум У 2007 році у відповідь на політичні поразки, описані вище, комітет Егеркінгера запустив федеральну народну ініціативу проти мінаретів. Запропонована комітетом поправка до статті 72 Федеральної конституції Швейцарії оголошувала: «Будівництво мінаретів заборонено».

У Швейцарії федеральні народні ініціативи не підлягають судовому розгляду, оскільки вони вносять зміни до федеральної конституції (тоді як кантональні ініціативи можуть бути оскаржені в суді за порушення федерального закону). Проте федеральні ініціативи все ще зв’язані міжнародним правом (jus cogens). Активісти народних ініціатив мають 18 місяців, щоб зібрати щонайменше 100 тисяч підписів. Якщо їм це вдається, ініціатива виноситься на загальнонаціональне голосування перед громадянами Швейцарії. Як федеральні, так і кантональні ініціативи є поширеними у Швейцарії, що призводить до багатьох референдумів щороку.

Підтримка

Комітет Егеркінгера Комітет Егеркінгера складався з членів Швейцарської народної партії та Федерального демократичного союзу. Комітет висловив думку про те, що інтереси жителів, яких порушують особливі види релігійного землекористування, слід сприймати серйозно. Крім того, він стверджував, що жителі Швейцарії повинні мати можливість блокувати небажані та незвичні проекти, такі як зведення ісламських мінаретів. Комітет стверджував, зокрема, що «будівництво мінарету не має релігійного значення. Ні в Корані, ні в будь-якому іншому священному писанні ісламу мінарет прямо не згадується в жодному місці. Мінарет є набагато більше символом претензій на релігійно-політичну владу [...]». Ініціатори обґрунтовували свою точку зору, цитуючи фрагменти промови Реджепа Таїпа Ердогана (пізніше прем’єр-міністра та президента Туреччини) у 1997 році, в якому говорилося: «Мечеті — це наші казарми, куполи — наші шоломи, мінарети — наші багнети, вірники — наші солдати. Ця свята армія охороняє мою релігію». Ульріх Шлюер, один із найвидатніших речників комітету Егеркінгера, заявив з цього приводу: «Мінарет має нічого спільного з релігією: це просто символізує місце, де встановлено ісламський закон». Члени комітету Егеркінгера включали, серед інших, Ульріха Шлюера, Крістіана Вабера, Вальтера Вобманна, Жасміна Хаттера, Оскара Фрейзінгера, Еріка Бонжура, Сільвія Флюкігер, Лукас Райман та Наталі Ріклі. Мобілізація була пов’язана з рухом проти джихаду, а Фрейзінгер, який був лідером кампанії, пізніше був визнаний героєм, коли він відвідав конференцію проти джихаду 2010 року в Парижі.

Феміністки Британська газета The Times посилалася на підтримку заборони мінарету з боку «радикальних феміністок», які виступали проти пригнічення жінок в ісламських суспільствах. Серед названих була відома голландська феміністка та колишній політик Аяан Хірсі Алі, яка в грудні підтримала заборону статтею під назвою «Заборона мінаретів у Швейцарії була голосуванням за толерантність та інклюзивність». Далі The Times повідомляла, що під час передвиборчого опитування швейцарські жінки підтримали заборону на більший відсоток, ніж швейцарські чоловіки.

Товариство святого Пія Х Традиціоналістське Товариство Святого Пія X (SSPX), штаб-квартира якого знаходиться в Еконе в Швейцарії, підтримало заборону мінаретів, засуджуючи протидію забороні з боку деяких католицьких єпископів:

плутанина, яка підтримується деякими авторитетами ІІ Ватиканського Собору між толерантністю до людини, незалежно від її релігії, та толерантністю до ідеології, яка є несумісною з християнською традицією.

Давалось наступне пояснення своєї підтримки заборони:

ісламська доктрина не може бути прийнята, якщо ви знаєте, про що йдеться. Як можна очікувати потурання поширенню ідеології, яка заохочує чоловіків бити своїх дружин, «вірників» вбивати «невірних»; правосуддя, яке використовує калічення тіла як покарання, і спонукає відкидати євреїв і християн?

Опозиція

Уряд Швейцарії 28 серпня 2008 року Федеральна рада Швейцарії виступила проти заборони будівництва мінаретів. У ньому сказано, що народна ініціатива проти їх будівництва була подана відповідно до чинних норм, але порушує гарантовані міжнародні права людини та суперечить основним цінностям Федеральної конституції Швейцарії. Вона вважала, що заборона поставить під загрозу мир між релігіями і не допоможе запобігти поширенню фундаменталістських ісламських вірувань. У зв’язку з цим Федеральна рада рекомендувала швейцарському народу відхилити цю ініціативу. 24 жовтня 2008 року Федеральна комісія проти расизму розкритикувала народну ініціативу, стверджуючи, що вона ганьбить мусульман і порушує релігійну свободу, яка захищена основними правами людини та забороною дискримінації.

Парламент Навесні 2009 року Федеральна асамблея рекомендувала (132 голосами проти 51 і 11 утрималися) швейцарському народу відхилити ініціативу щодо заборони будівництва мінаретів.

Неурядові організації

Товариство меншин у Швейцарії закликало до свободи та рівності та розпочало інтернет-кампанію, щоб зібрати якомога більше символічних підписів проти можливої ​​заборони мінаретів. Amnesty International попередила, що заборона мінарету спрямована на те, щоб використати страх перед мусульманами та заохочувати ксенофобію заради політичних цілей. "Ця ініціатива претендує на захист від нестримної ісламізації Швейцарії", - сказав Даніель Боломей, глава швейцарського офісу Amnesty, у заяві, цитованій Agence France-Presse (AFP). «Але це має на меті дискредитувати мусульман і дискредитувати їх, чисто і просто». Economiesuisse вважав, що абсолютна заборона на будівництво негативно вдарить по іноземних інтересах Швейцарії, стверджуючи, що сам запуск ініціативи викликав хвилювання в ісламському світі. Швейцарська асоціація «Unser Recht» («Наш закон») опублікувала ряд статей проти заборони мінаретів. Восени 2009 року Швейцарський журнал релігійної свободи розпочав громадську кампанію за релігійну гармонію, безпеку та справедливість у Швейцарії та роздав кілька тисяч наклейок на вулицях Цюріха на підтримку права на релігійну свободу.

Релігійні організації Католицька церква Швейцарії виступила проти заборони мінаретів. У заяві Єпископської конференції Швейцарії говориться, що заборона перешкоджатиме міжрелігійному діалогу і що будівництво та експлуатація мінаретів вже регулюється швейцарськими будівельними нормами. У заяві додається, що «наше прохання про відхилення ініціативи ґрунтується на наших християнських цінностях і демократичних принципах нашої країни». Офіційний журнал Католицької Церкви в Швейцарії опублікував серію статей про суперечку щодо мінарету. Федерація протестантських церков Швейцарії стверджувала, що федеральна народна ініціатива стосувалася не мінаретів, а була вираженням занепокоєння ініціаторів і страху перед ісламом. Він розглядав заборону мінарету як неправильний підхід до висловлення таких заперечень. Федерація єврейських громад Швейцарії також була проти будь-якої заборони будівництва мінаретів. Доктор Герберт Вінтер, президент Федерації, сказав у 2009 році: «Як євреї, ми маємо власний досвід. Століттями нас виключали: нам не дозволяли будувати синагоги чи купольні дахи. Ми не хочемо, щоб таке виключення повторювалося». Інші релігійні організації описали ідею повної заборони мінаретів як сумну; Асоціація вільних євангельських церков; Швейцарський євангельський альянс; християнсько-католицька церква Швейцарії; Угода швейцарських баптистів; Армія порятунку; Федерація євангельсько-лютеранських церков Швейцарії; Православна єпархія Вселенського Константинопольського Патріархату; Сербська православна церква в Швейцарії; і англіканська церква в Швейцарії.

Індивідуальні юристи