«Я» — особистий займенник однієї особи однини. У українській мові особистий займенник немає ввічливо-ієрархічних форм, притаманних особистим займенникам деяких східних мов, не відрізняється за родами, і змінюється відмінками. Я (Ja) як займенник першої особи однини присутній також у більшості інших слов'янських мов (польській, сербській, словацькій, чеській, хорватській, російській, білоруській)В болгарській мові зберігся займенник «Аз».
Етимологія Слово сходить до , з протетичним j (порівн. словен . jaz) і відпаданням z.
Праслов'янська форма близька до іранських (пор. ) та балтійських мов (, ) і, у свою чергу, продовжує пра-и.е. * eǵ (h) o (m) (пор. ; , , ).
Цікаві факти Слово «я» є шифтером, його значення залежить від того, хто говорить.
«Я» — перше слово у списку Сводеша.
Примітки
Посилання
: «З'ясовано, що займенник Я акцентує увагу на кандидаті і виділяє його з-поміж інших.»