Мико́ла Іва́нович Степа́нов (13 жовтня 1937, Роксолани — 3 червня 2003) — український скульптор, живописець і поет; член одеського художнього об'єднання «Мамай» та Одеської організації Спілки радянських художників України з 1980 рокуСтепанов Микола Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 395..
Біографія Народився 13 жовтня 1937 року в селі РоксоланахСтепанов Николай Иванович / Они оставили след в истории Одессы. (нині Одеський район Одеської області, Україна). Упродовж 1962—1967 років навчався в Одеському художньому училищі у Антона Чубіна, Діни Фруміної.
Жив у Одесі, в будинку на проспекті Шевченка, № 27, квартира № 14. Помер 3 червня 2003 року.
Творчість Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Як матеріал часто використовував дерево, з якого створив скульптури «Вагітна» (1968), «Портрет діда» (1970), «Пророк (Авакум)» (1974), «Лучниця» (1974), «Європа» (1976, серія «Арабески»), «Та, що сидить у дереві» (1978), «Дівчина з персиками» (1980), «Григорій Сковорода» (1982) та інші. Також працював із каменем, бетоном, керамікою, бронзою.
Автор низки пам'ятників в Одесі, Овідіополі, Дніпрі, Чорноморську, Вилковому, зокрема: пам'ятник жертвам Татарбунарського повстання у Вилковому (1977); скульптурна група «Петя і Гаврик» в Одесі (1988; бронзове зображення героїв повісті Валентина Катаєва «Біліє парус одинокий»); пам'ятник Овідію в Овідіополі (1993); пам'ятник «Прийдешньому одеському генієві» у саду скульптур Одеського літературного музею (1996); комплекс «Фортуна» в Овідіополі (2000). <small>Пам'ятник жертвам Татарбунарського повстання<small>Пам'ятник Овідію Брав участь в обласних, республіканських і міжнародних виставках з 1967 року. Чотири персональні виставки пройшли в Одесі.
Автор поетичних збірок «Alter ego» (1998), «Стихотворения» (2001)Николай Иванович Степанов / Меценат и мир..
Примітки