Хуша́нг Гольши́рі (; *A Hundred Years of Storytelling in Iran, Amir Abedini, p. 274., Ісфаган, Іран — , Тегеран, Іран) — іранський письменник, критик, редактор і громадський діяч. Він був одним із перших іранських письменників, які використовували сучасні літературні методи, і визнаний одним із найвпливовіших авторів перської прози ХХ століття.

З життєпису

Молоді роки Гольширі народився в Ісфагані в 1938 роціHušang Golširi (b. 1937) iranicaonline.org. а виріс в Абадані. Походив із багатодітної родини зі скромними статками і невибагливими життєвими умовами.

К період 1955-1974 років проживав у Ісфагані, де отримав ступінь бакалавра з перської мови в Ісфаганському університеті та викладав у початковій та середній школах у місті і по околицях.

Письменницька кар'єра Гольширі ввійшов у перську художню літературу наприкінці 1950-х років. Його публікації оповідань у Payam-e Novin та інших на початку 1960-х років, його заснування Jong-e Isfahan (1965/73), головного нестоличного літературного часопису того часу, і його участь у зусиллях послаблення офіційної цензури художньої літератури заслужили йому репутацію в літературних колах.

Перша збірка оповідань Гольширі — «Як завжди» (1968). Вже перший його роман «Принц Ехтеджаб» (1968/69) приніс йому славу: це історія аристократичного занепаду, що чітко описує невідповідність монархії для Ірану. Невдовзі після зйомок популярного художнього фільму за мотивами роману влада Пехлеві заарештувала Голширі та ув'язнила його майже на півроку.

У 1971 році вийшов автобіографічний і менш успішний роман під назвою «Крістін і Кід», за яким пішла збірка оповідань під назвою «Моя маленька молитовна кімната» 1975 року та роман під назвою «Загублене ягня Раї» 1977 року.

У 1978 році Гольширі подорожував до США. Повернувшись до Ірану на початку 1979 року, Гольширі одружився з Фарзане Тагері (Farzaneh Taheri), якій він завдячує редагування своїх подальших творів, та взяв активну участь у відновленій Спілки письменників Ірану; також редагував журнали, літературну критику та писав оповідання.

У 1980-х роках він опублікував романи «П'ятий невинний» (1980), «Антикварна кімната» (1983), «Історія про рибака та демона» (1984), «П'ять скарбів» (1989), які були видані у Стокгольмі під час візиту до Європи 1989 року.

У 1990 році під псевдонімом Гольширі опублікував у перекладі повість під назвою «Король заклятого», звинувачення проти іранської монархії, перської літератури, партії Туде та Ісламської Республіки.

Взимку 1998 року він опублікував романи «Книга джинів» і «Боротьба образу з художником», а восени 1999 року випустив збірку статей «Сад у саду».

У 1999 році Гольширі був нагороджений премією миру імені Еріха-Марії Ремарка за боротьбу за розвиток демократії та прав людини в Ірані.

Міжнародні промови та читання У 1989 році, під час своєї першої поїздки за кордон після революції, Гольширі проїхався Нідерландами, різними містами Великої Британії та Швеції, щоб виступити з промовами та взяти участь у читаннях. У 1990 році він відвідав Будинок світових культур у Берліні, Німеччина. Під час цієї поїздки він виступав і читав свої твори у різних містах Німеччини, Швеції, Данії та Франції. Навесні через 2 роки він виїхав до Німеччини, США, Швеції та Бельгії. У 1993 році знову відвідав Німеччину, Нідерланди та Бельгію.

Смерть

Хушанг Гольширі помер у лікарні Iran Mehr у Тегерані 5 червня 2000 року у 62-річному віці від менінгіту.

Фонд Голшірі Після його смерті був заснований культурний фонд. Він присуджує престижну літературну премію Хушанга Гольширі.

Вибрана бібліографія Книга джинів (Jen Nameh) Боротьба образу з художником (Jedal-e Naghsh ba Naghash) Сад у саду (Bagh dar Bagh) Історія про рибака та демона (Hadis-e Mahigir va Div) П'ятий невинний (Massoum-e Panjom) П'ять скарбів (Panj Ganj) Крістін і Кід (Keristin va Kid) Загублене ягня Раї (книга 1): Поховання живих (Barreh-ye Gomshodeh-ye ra'i: (jeld-e Avval) tadfin-e Zendegan ) Моя маленька молитовна кімната (Namazkhaneh-ye kuchek-e man) Як завжди (Mesl-e hamisheh) Принц Ехтеджаб (Shazdeh ehtejab) Антикварна кімната (Jobbeh'khaneh)

Адаптації Роман «Принц Ехтеджаб» (Shazdeh Ehtejab) був екранізований у однойменному фільмі Бахманом Фарманарою, 1974 рік. Оповідання «Перший невинний» (Masoome Aval) було адаптовано як кінострічку «Високі тіні вітру» (Sayehaye Bolande Bad) Бахмана Фарманари, 1978 У 2013 році Алі Заре Ганат Нові випустив мультфільм «Крихка батькова лялька», яка розповідає історію політв'язня, який має дитину. Сім'я засмучена арештом батька, але дівчинка мріє вбити чоловіка, який його заарештував. Сценарій був узятий з однойменного оповідання Хушанга Гольширі. Він став найкращою анімацією на ветеранському фестивалі в Австралії.

Примітки

Посилання Фонд Гольширі