Ґвідо Мюнх Паніаґуа (; 1921-2020) — мексиканський астрофізик і астроном, професор Каліфорнійського технологічного інституту та Гайдельберзького університету, директор Інституту астрономії Макса Планка.
Біографія Мюнх вивчав будівництво та математику в Національному автономному університеті Мексики, отримавши ступінь бакалавра з будівництва та математики в 1939 році та ступінь магістра математики в 1943 році. Потім він вступив до Чиказького університету, де в 1946 році отримав ступінь доктора астрономії та астрофізики, захистивши дисертацію за темою «Проблеми переносу випромінювання в теорії зоряних атмосфер»Mathematics Genealogy Project. Після цього він працював в обсерваторії Такубая в Мексиканському університеті, але в 1947 році повернувся до Чиказького університету на посаду викладача, а з 1949 року — професора-асистента. У Єркській обсерваторії при Чиказькому університеті він працював з астрофізиком Субрахманьяном Чандрасекаром над переносом випромінювання в зорях. Завдяки контактам з Герхардом Герцбергом і Вільямом Вілсоном Морганом, Мюнх зацікавився астрономічною спектроскопією. З 1951 року він працював у Каліфорнійському технологічному інституті, де став професором і працював в обсерваторії Маунт-Вілсон і Паломар. З 1977 по 1991 рік він був директором Інституту астрономії Макса Планка в Гайдельберзі та професором Гайдельберзького університету. Він працював у німецько-іспанській обсерваторії Калар Альто та в Instituto de Astrofísica de Canarias (Університет Ла Лагуна) на Тенеріфе (1992—1996).
Аспірантами Мюнха були Джеймс Ганн і Роберт Паркер.
Його син став кінорежисером.
Наукова робота Мюнх займався теорією зоряних атмосфер, спектроскопією зір, міжзоряним середовищем, спектроскопією туманностей, структурою галактик, фізикою Сонця і планетологією. Він робив і спостережні, і теоретичні дослідження.
Відзнаки й нагороди Ґвідо Мюнх був членом Американської академії мистецтв і наук (1962), Національної академії наук США (1967), а в 1982 році став членом-засновником Академії наук третього світу. У 1968 році він отримав медаль НАСА за виняткові наукові заслуги за участь у місіях «Марінер», «Вікінг» і «Піонер». Він був почесним доктором Мексиканського національного інституту астрофізики, оптики та електроніки. У 1989 році він отримав премію принца Астурійського. У 1944 і 1958 роках він був стипендіатом Гуггенхайма. У 1998 році він отримав іспанський орден Альфонса X. У 1989 році Міжнародний астрономічний союз організував конференцію на його честь у Гранаді.
Роботи
«Interstellar Absorption Lines in Distant Stars», Astrophys. J., 1957 «The Theory of Model Stellar Model Atmospheres», in Jesse Greenstein Stellar Atmospheres, University of Chicago Press 1960 «An Analysis of the Spectrum of Mars», Astrophys. Journal, vol. 139, 1964 «Galactic Structure and Interstellar Absorption Lines», in Adriaan Blaauw, Maarten Schmidt Galactic Structure, University of Chicago Press, 1965 «The Structure of the Atmosphere on the Major Planets», with Laurence M. Trafton, Journal of the Atmospheric Sciences, vol. 26, 1969, p. 813 «Helium Abundance on Jupiter», with Donald M. Hunten, Space Science Reviews, vol. 14, 1973, p. 433-443
Примітки
Посилання
Біографія на премії принца Астурійського Біографія на сайті Фонду Соломона Р. Гуггенхайма