Особняк Клемюеля Рікеттса (також відомий як «Кам'яний будинок», «Будинок Вільяма Р. Рікеттса» та «Ганога») — будинок у георгіанському стилі з пісковика, побудований у 1852 або 1855 роках на березі озера Ганога в містечку Коллі, округ Салліван, Пенсильванія в США. Тут проживало кілька поколінь родини Рікеттс, у тому числі Р. Брюс Рікеттс і Вільям Рейнольдс Рікеттс. Спочатку побудований як мисливський будиночок, він також був таверною та поштою, а ще був частиною готелю протягом більшої частини 19 століття.
Після 1903 року сім'ї Рікеттс використовували його як літній будинок; вони зберегли його навіть після продажу 65 тисяч акрів землі (26 тисяч гектарів) штату Пенсільванія у період з 1920 по 1950 рік. З 1936 року цей будинок включено до Огляду історичних будівель Америки (HABS), а з 1983 року — занесено до Національного реєстру історичних місць США (NRHP). У 1957 році група інвесторів придбала озеро, землю навколо та будинок й приватно забудувала їх для житла та відпочинку. Будинок став клубом Асоціації озера Ганога та закритий для публіки.
Оригінальний особняк являє собою L-подібну споруду, два з половиною поверхи заввишки, з кам'яними стінами завтовшки. Побудований на галявині, оточеній віковим лісом, з видом на озеро на на схід. У 1913 році -поверхове крило додали до північної сторони будинку, а оригінальну структуру відремонтовали. У будинку сім кімнат, чотири ґанки, оригінальна фурнітура та дерев'яне оздоблення. Під час ремонту додали мансардні вікна та ще деякі вікна, з того часу додали електропроводку та сучасну сантехніку. Згідно з описом номінації NRHP, особняк Клемюеля Рікеттса «є приголомшливим прикладом георгіанської народної архітектури»McDonald, pp. 1–6..
Місцезнаходження Особняк Клемюеля Рікеттса розташований на південно-західному березі озера Ганога в містечку Коллі в південно-східній частині округу Салліван. Особняк і озеро знаходяться на частині плато Аллегейні, відомого як Північна гора; плато утворилося близько 250 — 300 мільйонів років тому в аллегенському орогенезі. Гірські породи — сірий пісковик із конгломератами та деякою кількістю алевроліту — місіссіпської формації Поконо понад 340 мільйонів років, лежать в основі будинку й озера.Braun, Inners, pp. 1–13. Озеро знаходиться в неглибокій долині, глибиною, яка затоплена льодовиком до шириною на південно-східному кінці, де витік річки Кітчен-КрікBraun, p. 12..
Найдавнішими зареєстрованими мешканцями регіону були сасквеганноки, які покинули цей регіон або вимерли до 1675 року. Потім земля опинилася під контролем ірокезів, які продали її британцям за договором Форт-Стенвікс у 1768 роціWallace, pp. 99–108, 159.. Земля, на якій пізніше був побудований будинок, спочатку входила до складу округу Нортумберленд, а потім у 1795 році стала частиною округу Лайкомінг. Між 1822 і 1827 роками була побудована автомагістраль Susquehanna and Tioga Turnpike, яка пролягала вздовж західного берега озера. Ця магістраль з'єднала громади Пенсільванії Бервік на півдні та Тованда на півночі. Озеро тоді було відоме як Довгий ставок, а таверна «Довгий ставок», на північ від місця, де пізніше побудовали будинок, була зупинкою для обіду для диліжанса на шлагбауміRicketts, pp. 2–6.Petrillo, pp. 40–43.. Округ Салліван утворили з округу Лайкомінг у 1847 році, а через два роки з містечка Черрі утворили містечко Коллі.
Історія
Будинок і шинок Брати Клемюель Рікеттс (1794—1858) та Елайджа Г. Рікеттс (1803—1877) були розчаровані тим, що їм довелося провести ніч у вітальні готелю під час полювання на Лоялсок-Крік на північ від озера Ганога в 1850 році, а тому захотіли мати власний мисливський заповідник. Вони купили озеро, таверну «Довгий ставок» і землі навколо на початку 1850-х років і незабаром почали будувати кам'яний будинок між шлагбаумом і берегом озера замість дерев'яної таверни. Відповідно до історії будинку Вільяма Рейнольдса Рікеттса HABS, історії Петрілло регіону Міста-привиди Північної гори та опису номінації будинку NRHP, брати Рікеттс купили озеро та прилеглу землю в 1851 році, розпочавши будівництво кам'яного будинку в тому ж році і закінчивши в 1852 році. 1852 рік також висічений у камені на фасаді (у західній стороні) будинку, що виходив на шосе.See this photograph of the date 1852 carved on the front of the house. Однак, згідно з книгою Томасака «Життя та часи Роберта Брюса Рікеттса», брати придбали озеро, таверну та землю 13 квітня 1853 року за 550 доларів (приблизно 18,000 доларів США у 2022 році), і будинок був побудований з 1854 по 1855 рікTomasak, p. 38..
За сімейною традицією Рікеттс, особняк побудував Гед Сьюард. Хоча спочатку він був відомий як «Рікеттс Фоллі» через його ізольоване розташування в пустелі, офіційна назва була Кам'яний будинок. Будинок слугував братським житлом і шинком для мандрівників на шлагбаумі. 3 жовтня 1853 року Клемюель був призначений начальником нової пошти на озері, а 7 серпня 1854 року отримав ліцензію на таверну від округу Салліван. Коли Клемюель помер у 1858 році, Елайджа купив його частку будинку та землі. Пошту закрили 12 квітня 1860 рокуTomasak, pp. 38–40..
Син Елайджі Роберт Брюс Рікеттс (1839—1918), на честь якого названо сусідній державний парк Рікеттс-Глен, приєднався до армії Союзу як рядовий на початку Громадянської війни в США в 1861 році та дослужився до полковника артилерії. Після війни Р. Б. Рікеттс повернувся до Пенсільванії і 25 вересня 1869 року купив у свого батька кам'яний будинок, озеро та частину землі навколо нього за 3969,81 доларів США (приблизно $ 81,000 у 2022 році); зрештою він контролював або володів більш ніж , включаючи озеро, долини та водоспади парку.
З 1872 по 1875 рік Рікеттс і його партнери керували лісопилкою в на південному сході від його будинку. У 1872 році Рікеттс використав деревину з млина, щоб побудувати триповерхову дерев'яну прибудову приблизно на на північ від кам'яниці, з верандою, що з'єднує обидва. Доповнення коштувало 45 тисяч доларів (приблизно 1 1,018,000 000 доларів США у 2022 році) і був відомий як Ковчег через свою схожість з Ноєвим ковчегом. Того ж року Ricketts поклав нову білу березову підлогу в кам'яному будинку, яка у 2008 року все ще була тамTomasak, pp. 83, 323..
Готель
Ковчег і кам'яний будинок разом утворили готель North Mountain House, який відкрився в 1873 році — ним керував брат Рікеттса Френк до 1898 року. Багато гостей, які прибули з Вілкс-Барре, Філадельфії, Нью-Йорка та інших місць, були друзями та родичами Рікеттса. Готель працював цілий рік; влітку гості часто прибували після закінчення школи в червні і залишалися до відновлення школи у вересні. У 1876 і 1877 роках Рікеттс керував першою літньою школою в Сполучених Штатах у своєму будинку та готелі; одним із викладачів був Джозеф Ротрок, пізніше відомий як «батько лісівництва» в Пенсільванії.
До 1874 року Рікеттс перейменував Лонг-Понд на Хайленд-ЛейкTomasak, p. 98., а до 1875 року назвав найвищий водоспад на Кітчен-Крік водоспадом ГаногаBachelder, pp. 186—189.Tomasak, p. 85.. Того року готель North Mountain House був представлений у туристичному путівнику Джона Б. Бачелдера «Популярні курорти та як до них дістатися», де вихвалялося його розташування серед незайманого лісу, озеро та водоспади поблизу, а також можливості для полювання, риболовлі та піших прогулянокBachelder, pp. 184—192.. У 1881 році Рікеттс перейменував озеро Хайленд на озеро Ганога. Сенатор від Пенсільванії Чарльз Р. Бакалев запропонував ім'я Ганога, ірокезське слово, яке, за його словами, означало «вода на горі» мовою Сенеки.
Будинок і готель були на східній стороні старого шлагбаума; на у полі по інший бік дороги було невелике стадо дійних корів і город для задоволення потреб гостей. На полі також було стрільбище та поле для гольфу на дев'ять лунок. Гості могли насолоджуватися тенісом і крокетом, а галявина простягалася від будинку на схід до озера, де можна було кататися на човнах і купатися. На південному заході від будинку, , була оглядова точка, а також Рікеттс побудував оглядову вежу на найвищій точці Північної гори, на південь. Після того як перша вежа впала, він побудував вежу їй на заміну, і назвав Grand ViewTomasak, pp. 100, 323, 327..
Рікеттс був лісорубом, який заробив свій статок, суцільно вирубуючи майже всю свою територію, але заборонялося вирубувати ліс у межах навколо озераPetrillo, pp. 50–55., тож долини та їхні водоспади в державному парку були «врятовані від сокири лісоруба завдяки передбачливості родини Рікеттс». Одне дерево болиголова, зрізане біля озера, щоб розчистити землю для будівництва в 1893 році, становило діаметром і віком 532 роки. У 1900 році готелю North Mountain House загрожувала лісова пожежа, а подальша втрата більшої частини навколишнього старого лісу призвела до зменшення кількості гостей готелю. Зміна смаків також могла відіграти свою роль у падінні популярності курорту: якщо в серпні 1878 року готель мав понад 150 гостей, то в серпні 1894 року — лише близько 70 гостейTomasak, pp. 88, 323, 326, 328—329..
У 1903 році ще одна велика пожежа на Північній горі загрожувала лісопилці в лісопромисловому містечку Рікеттс на північний схід від озера. Починаючи з 1893 року, гілка залізниці Lehigh Valley Railroad пролягала від Ricketts до станції на північному кінці озера; набережна та автобус доставляли гостей від вокзалу до готелю. Існували щоденні пасажирські перевезення до Вілкс-Барре та Тованди, а також лінія обслуговувала вантажні поїзди, що вивозили лід з озера для використання в холодильних установках з 1895 рокуTomasak, pp. 324, 328—329..
Північний гірський будинок (North Mountain House) давно відомий своєю сільською чарівністю; його опалювали відкритими камінами, прикрашали звіриними шкурами та капелюхами з рогів, а на полі через дорогу від будинку на ланцюгах стояли два живі чорні ведмеді. У 1895 і 1900 роках кам'яний будинок було відремонтовано, додано телефонне обслуговування, ацетиленове освітлення та парове опаленняTomasak, pp. 313—314, 324, 327—328.. У 1900 році газета Sullivan Review згадала його колишній стан і написала про зміни: «Ми навряд чи називаємо це покращенням… Коли Північний гірський будинок освітлюється газом, опалюється сучасною піччю тощо, його великий шарм зникає»The Sullivan Review, November 1, 1900, quoted in Tomasak, p. 328..
Будинок Дерев'яну прибудову до кам'яниці розібрали чи то в 1897, чи то в 1903 році, а землю перетворили на сад. Готель закрився в листопаді 1903 року, і на той час припинилося курсування пасажирських поїздів. Лісопильні заводи в Рікеттсі закрилися, коли в 1913 році вичерпався запас деревини, а виробник льоду закрився в 1915 роціPetrillo, pp. 1, 50, 53, 55. Кам'яний дім лишився літньою домівкою Рікеттсів. Рікеттс запропонував перенести шосе зі свого двору в 1904 році; Генеральна Асамблея Пенсільванії схвалила це в 1908 році, після того, як він заплатив за будівництво нового шосе, на схід від будинку. Томас Генрі Атертон з Вілкс-Барре став архітектором нового крила, яке добудували до Кам'яного будинку в 1913 році, а також реконстрував оригінальної споруди. Рікеттс помер у 1918 році в Кам'яному будинку; його дружина померла через кілька днів, і їх поховали на маленькому сімейному цвинтарі Рікеттсів біля північного краю озераTomasak, p. 313.. Відповідно до заповіту Рікеттса, Кам'яний будинок і його господарські будівлі були оцінені в 12 000 доларів у 1918 році (приблизно 216,000 доларів у 2022 році).