Деніел Гіл (, 26 лютого 1981, Лонсестон) — австралійський професійний боксер, чемпіон світу за версіями IBO (2008—2009), IBF (2011—2013) та WBA (Super) (2012) у середній вазі.
Аматорська кар'єра На Олімпійських іграх 2000 в категорії до 67 кг програв у першому бою Леонарду Бунду (Італія) — 2-4.
2002 року на Кубку світу з боксу провів два поєдинка у складі збірної Австралії, програвши обидва Мустафі Караголлу (Туреччина) та Юделю Джонсону (Куба).
Того ж 2002 року на Іграх Співдружності, здобувши чотири перемоги, завоював золоту медаль.
На чемпіонаті світу 2003 програв у першому бою Бахтіяру Артаєву (Казахстан).
Професіональна кар'єра Дебютував на профірингу 2004 року. Перші двадцять п'ять боїв провів у Австралії. 14 грудня 2007 року, здобувши перемогу над іншим австралійським до того непереможним боксером Деніелом Довсоном, завоював звання чемпіона світу за версією IBO у середній вазі. Втратив титул 27 травня 2009 року, програвши іншому австралійському боксеру Ентоні Мандіну.
7 травня 2011 року у Німеччині переміг німецького чемпіона світу за версією IBF Себастьяна Сильвестра, відібравши у нього титул. Захистив титул, здобувши перемоги над Еромоселе Альбертом (Нігерія) і Осуману Адама (Гана).
1 вересня 2012 року у Німеччині зустрівся в об'єднавчому бою з німецьким чемпіоном світу за версією WBA (Super) Феліксом Штурмом і переміг його розділеним рішенням суддів. Через два місяці після завоювання титулу WBA він був позбавлений його за те, що вирішив ще раз битися з Ентоні Мандіном, а не з обов'язковим претендентом Геннадієм Головкіним (Казахстан). В матчі-реванші з Мандіном Деніел Гіл здобув перемогу, зберігши за собою звання чемпіона IBF. Та вже в наступному бою 17 серпня 2013 року програв розділеним рішенням британцю Даррену Баркеру.
Таблиця боїв
| style="text-align: center;" colspan="8"|36 боїв, 31 перемога (16 нокаутом), 5 поразок (3 нокаутом) |- style="text-align:center; background:#e3e3e3;" | style="border-style: none none solid solid; "|Результат | style="border-style: none none solid solid; "|Рекорд | style="border-style: none none solid solid; "|Суперник | style="border-style: none none solid solid; "|Спосіб | style="border-style: none none solid solid; "|Раунд, час | style="border-style: none none solid solid; "|Дата | style="border-style: none none solid solid; "|Місце | style="border-style: none none solid solid; "|Примітки |- align=center
|Поразка |31–5 |align=left| Ренольд Квінлан
|align=left| |align=left| |- align=center |Поразка |31–4 |align=left| Мігель Котто
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |31–3 |align=left| Джаррод Флетчер
|align=left| |align=left| |- align=center |Поразка |30–3 |align=left| Геннадій Головкін
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |30–2 |align=left| Гарт Вуд
|align=left| |align=left| |- align=center |Поразка |29–2 |align=left| Даррен Баркер
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |29–1 |align=left| Ентоні Мандін
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |28–1 |align=left| Фелікс Штурм
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |27-1 |align=left| Осуману Адама
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |26–1 |align=left| Еромоселе Альберт
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |25–1 |align=left| Себастьян Сильвестр
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |24–1 |align=left| Роман Кармазін
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |23-1 |align=left| Каріз Каріукі
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |22–1 |align=left| Самір Сантос Барбоса
|align=left| |align=left| |- align=center |Поразка |21–1 |align=left| Ентоні Мандін
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |21–0 |align=left| Ієн Маккіллоп
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |20–0 |align=left| Денієл Маккіннон
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |19–0 |align=left| Геард Аєтович
|align=left| |align=left| |- align=center |Перемога |18–0 |align=left| Денієл Довсон
|align=left| |align=left| |- align=center
Посилання На сайті olympedia Результати змагань на amateur-boxing.strefa