Пре́мія Сакура́ї (офіційна назва:  — премія імені Дзюна Джона Сакураї з теоретичної фізики елементарних частинок) — нагорода в галузі теоретичної фізики елементарних частинок, яку щорічно присуджує Американське фізичне товариство.

Премію було засновано у 1984 році сім'єю і друзями фізика-теоретика Дзюна Джона Сакураї (J. J. Sakurai) на вшанування пам'яті про нього і як визнання його досягнень. Премія передбачає грошову винагороду на суму 10 000 доларів США, оплату проїзду на збори Товариства, на яких має бути вручена премія, та сертифікат, що вказує на внески, зроблені лауреатом.

Номінації відкриті для вчених будь-якої національності, незалежно від географічного місця, де була виконана робота. Премія може бути присуджена більш ніж одній особі на спільній основі. Премію зазвичай присуджують за теоретичний внесок, зроблений на ранньому етапі дослідницької кар'єри лауреата. Кандидатури розглядаються протягом трьох циклів розгляду за умови, що номінатор повторно підтверджуватиме кандидатуру до наступного кінцевого терміну.

Лауреати премії Рік Лауреат Обґрунтування нагороди 1985 Масукава Тосіхіде Кобаясі Макото «За їхній внесок у теорію електрослабких взаємодій через загальне формулювання ферміонної масової матриці та передбачливий висновок про існування більше чотирьох різновидів кварків» 1986 Девід Гросс Девід Політцер Френк Вільчек «За проведений аналіз поведінки неабелевих калібрувальних теорій на малих відстанях, та наслідки цих ідей для розуміння сильної взаємодії між кварками» 1987 Лучано Маяні Джон Іліопулос «За роботу зі слабких взаємодій зачарованих частинок, яка стала найважливішим кроком у розвитку сучасної теорії фундаментальних взаємодій» 1988 Стівен Адлер «За роботу по проясненню наслідків хіральної симетрії за допомогою правил сум та низькоенергетичних теорем» 1989 Нікола Кабіббо «За визначний внесок у прояснення структури слабкого адронного струму» 1990 «За теоретичний внесок у високоточну перевірку квантової електродинаміки та електрослабкої теорії, особливо за піонерську роботу з обчислення аномальних магнітних моментів лептонів» 1991 «За ранні новаторські роботи в галузі високоенергетичної поведінки квантових теорій поля та за дослідження, що проливають світло на глобальну структуру неабелевих калібрувальних теорій» 1992 «За численні досягнення в галузі теорії слабких взаємодій, зокрема, за дослідження порушення CP-інваріантності та властивостей нейтрино» 1993 Мері Гайар «За внесок у феноменологічну та теоретичну фізику елементарних частинок, зокрема, за її спільну роботу з Беном Лі та іншими щодо застосування КХД до змішування та розпадів K-мезонів, а також до пов'язаних станів зачарованих кварків» 1994 Намбу Йоїтіро «За численні фундаментальні досягнення в галузі теорії поля та фізики елементарних частинок, включаючи сюди розуміння ролі піона як сигналізатора спонтанного порушення хіральної симетрії» 1995 Говард Джорджі «За новаторські досягнення у напрямку поєднання сильної та електрослабкої взаємодій, а також за застосування квантової хромодинаміки до визначення властивостей та взаємодій адронів» 1996 «За фундаментальні ідеї у розумінні структури та значення аксіальної аномалії та за внесок у розуміння теорії збурень у квантовій хромодинаміці» 1997 «За піонерські роботи з чармонію та по відключенню зв'язку з важкими частинками в низькоенергетичній границі» 1998 Леонард Сасскінд «За новаторські досягнення в галузі адронних струнних моделей, ґраткових калібрувальних теорій, квантової хромодинаміки та динамічного порушення симетрії» 1999 Михайло Шифман «За фундаментальний внесок у розуміння непертурбативної КХД, слабких нелептонних розпадів та аналітичних властивостей суперсиметричних калібрувальних теорій» 2000 Кертіс Каллан «За його уже класичне формулювання ренормалізаційної групи, за досягнення в галузі фізики інстантонів, а також теорії монополів і струн» 2001 «за розробку методу розкладання за масами важких кварків та за відкриття симетрії важких кварків у квантовій хромодинаміці, що призвели до створення кількісної теорії розпадів c- та b-адронів» 2002 «За новаторські роботи з радіаційних поправок, що зробили галузь високоточних електрослабких обчислень потужним методом дослідження Стандартної моделі та пошуку нової фізики» 2003 «За розробку концепцій та методів у КХД, таких як інфрачервона безпека та факторизація у жорстких процесах, що відкрили нові можливості точних кількісних передбачень та експериментальної перевірки, і тим самим сприяли становленню КХД як теорії сильних взаємодій» 2004 «За новаторські теоретичні ідеї, що вказали шлях до досить плідних експериментальних досліджень порушення CP-інваріантності в розпадах b-мезонів, і за досягнення в галузі CP та фізики важких кварків» 2005 «За передові дослідження в галузі адронних мас та швидкостей розпаду, що мали ключове значення для розробки кваркової моделі, та за демонстрацію того, що порушення CP-інваріантності уможливлює асиметрію парціальних швидкостей розпаду.» 2006 «За творчі ідеї щодо динамічного порушення симетрії, суперсиметрії, а також додаткових просторових вимірів, що окреслили напрямки теоретичних досліджень тераелектронвольтної фізики високих енергій, які, у свою чергу, інспірували широке коло експериментів» 2007 Стенлі Бродський «За застосування теорії збурень квантової теорії поля до критичних питань фізики елементарних частинок, зокрема до аналізу жорстких ексклюзивних процесів за участі сильної взаємодії» 2008 «За важливу новаторську роботу з ефекту посилення осциляцій нейтрино у речовині, зо має ключове значення для кількісного розуміння потоку сонячних нейтрино» 2009 «За роботу в галузі пертурбативної квантової хромодинаміки, включаючи застосування до проблем, що мають центральне значення для інтерпретації зіткнень часток високих енергій» 2010 Карл Гаґен Франсуа Англер Джеральд Ґуральник Пітер Хіггс Томас Кіббл «За з'ясування властивостей спонтанного порушення симетрії у чотиривимірній релятивістській калібрувальній теорії, а також механізму узгодженого генерування мас векторних бозонів» 2011 «За їх роботу (як окремо, так і спільно), покликану намітити напрями досліджень у галузі тераелектронвольтної фізики високих енергій на мульти-ТеВ адронних колайдерах» 2012 Гвідо Альтареллі «За ключові ідеї щодо детального підтвердження Стандартної моделі фізики елементарних частино, що відкривають можливості з отримання високоточної інформації про квантову хромодинаміку, електрослабкі взаємодії та можливу нову фізику з експериментів в галузі фізики високих енергій» 2013 Гелен Квінн «За запропонований ними елегантний механізм для вирішення відомої проблеми щодо порушення CP-інваріантності для сильних взаємодій (), який, у свою чергу, привів до уведення поняття про аксіони, предмету інтенсивних експериментальних і теоретичних досліджень протягом понад трьох десятиліть» 2014 «За новаторський внесок в обчислення пертурбативних амплітуд розсіювання, що призвело до глибшого розуміння квантової теорії поля та нових потужних інструментів для розрахунку КХД-процесів» 2015 Джордж Цвейг «За незалежно зроблене припущення, що адрони складаються з дрібно заряджених фундаментальних складових, названих кварками або тузами, а також за розробку революційних висновків цього твердження для мас та властивостей адронів» 2016 Пітер Лепаж «За винахідливе застосування квантової теорії поля у фізиці елементарних частинок, зокрема у створенні теорії адронних ексклюзивних процесів, розробці нерелятивістських ефективних теорій поля та визначенні параметрів стандартної моделі за допомогою калібрувальної теорії ґратки» 2017 Саллі Доусон «За інструментальний внесок у теорію властивостей, реакцій і сигнатур бозона Хіггса» 2018 «За новаторські дослідження фізики за межами стандартної моделі фізики елементарних частинок, у тому числі їхню основну спільну роботу з динамічного порушення суперсиметрії, а також за їхній новаторський внесок у широке коло тем, включаючи нові моделі електрослабкого порушення симетрії, баріогенез та вирішення проблеми паритету сильного заряду» |- ! 2019 | Ліза Рендалл | «За творчий внесок у фізику за межами Стандартної моделі, зокрема відкриття того, що спотворені додаткові виміри простору можуть вирішити головоломку ієрархії, яка мала величезний вплив на пошуки на великому адронному колайдері» |- ! 2020 | | «За фундаментальну роботу щодо визнання потенційної видимості невидимого аксіону, розробку нових методів його виявлення, і за теоретичні дослідження його космологічних наслідків» |- ! 2021 | | «За піонерську роботу у фізиці колайдерів, що сприяла відкриттю та опису W-бозона, топ-кварка та бозона Хіггса, а також за розробку важливих стратегій для перевірки теоретичних ідей за допомогою експериментів» |- ! 2022 | Німа Аркані-Хамед | «За розробку трансформаційних нових структур для фізики поза стандартною моделлю з новими експериментальними сигнатурами, включаючи роботу над великими додатковими вимірами, маленьким Хіггсом (), і загалом за нові ідеї, пов'язані з походженням електрослабкої шкали» |- ! 2023 | | «За фундаментальний внесок у ефективну теорію поля піонів при низьких енергіях і за припущення, що глюон є колірним октетом» |- ! 2024 | | «За винятковий внесок у фізику кваркових ароматів, зокрема, розробку та проведення розрахунків ефектів КХД вищого порядку для електрослабких переходів, а також за встановлення феноменологічних зв'язків між каонами, D-мезонами та B-мезонами».»''

Посилання Офіційна сторінка премії Сакураї на сайті Американського фізичного товариства