Ма́р'я-Лее́на Мі́ккола (, до шлюбу Пірінен / Pirinen, від 1963 року Салмі / Salmi; , Сало, Фінляндія) — фінська письменниця, поетеса і перекладачка, громадська діячка.
З життєпису
Народилась у 1939 році в місті Сало.
У 1963 році здобула ступінь бакалавра філософії.
Працювала, серед іншого, в бібліотеці Гельсінського університету.
Бере активну участь у суспільно-політичному та культурному житті країни, зокрема була заступницею Голови Спілки письменників Фінляндії, членкинею правління літературного об'єднання «Кійла».Об авторах // Совремеменная финская новелла. — М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 585
Творчий шлях письменниці розпочала збіркою оповідань «Жінки» (Naisia, 1962).
Міккола стала однією з найвідоміших ліворадикальних літераторів рубежу 1960-1970-х років і однією з найвидатніших діячок войовничого культурного руху. Членкиня Комуністичної партії Фінляндії.
У 2001 році Мікколі призначили державну митецьку пенсію.
З доробку
Мар'я-Леена Міккола пише як поетичні, так і прозові твори.
Її поезії притаманна політична лірика. Проза Мікколи має характер репортажу, в ній багато чого від публіцистики. Зокрема, вона написала документальний репортаж про жінок, зайнятих у бавовняній промисловості «Важка бавовна» (Raskas puuvilla, 1971). Документальна повість Мікколи «Загублене дитинство» (Menetetty lapsuus) — це історія 17 росіян, яким довелося провести своє дитинство чи юність у концентраційних таборах для населення російського походження, які утримувались окупаційною адміністрацією Східної Карелії Фінляндії у період 1941-44 років.
У своїх книгах Міккола вирішує гострі соціально-суспільні проблеми — увага письменниці часто фокусується на жінках, їх положенні у фінському соціумі. У книгах для дітей авторка відстоює гуманізм і справедливість.
Наприкінці 1960-х років письменниця написала чимало текстів і пісень для кабаре. Найвідоміші кабаре, написані нею цілком або частково: Orvokki, Laulu tuhannesta yksiöstä і Sirkus Eurooppa.
Міккола написала також сценарії до фільмів Мікко Нісканена Käpy selän alla (1966) і Lapualaismorsian (1967), є авторкою діалогів для дебютного фільму Еркко Kivikoski Kesällä kello 5 (1963).
Як перекладачка відома перекладами фінською російської (вірші Анни Ахматової, Осипа Мандельштама, Бориса Пастернака) та англомовної (вірші Сільвії Плат, Ділана Томаса та Вільяма Шекспіра) поезії, а також італійської прози.
Бібліографія
Raskasta ja keveää: Lauluja aikuisille ja lapsille 1965–2015. Partuuna 2017. ISBN 978-952-68533-5-2 </div>
Нагороди Мар'я-Леена Міккола удостоєна багатьох професійних нагород і відзнак: Премії Калеві Янті та Й. Х. Ерко 1963 року за дебютну збірку «Жінки» (Naisia). статуетка Юссі 1966 за сценарієй до фільму Käpy selän alla. Премія Ейно Лейно 1967. Державна премія за кращий нон-фікшн, за документальну повість-репортаж Важка бавовна Raskas puuvilla 1972. Державна літературна премія 1973 за збірку оповідань Lääkärin rouva. Державна премія в галузі дитячої літератури 1978 року за повість для дітей Anni Manninen і 1985 року за повість для дітей Jälkeen kello kymmenen. Премія дитячих письменників 1988 року за казку Ketun luona kuussa. Фінляндська премія 1999. Почесна відзнака Російської Федерації 2008 за переклад російської поезії на фінською. Премія Спілки письменників Фінляндії 2016 Медаль Pro Finlandia 2017
Примітки
Джерела та посилання Інтерв’ю Мар’ї-Леени Мікколи 1968 року. Живий архів Yle. Інтерв’ю Мар’ї-Леени Мікколи 1969 року. Живий архів Yle. Mäkeläinen, Niina: Menneisyys on äänekäs Kiiltomato.net. 15.02.2002. (Рецензія на книгу Mykkä tytär.) Alanko, Aki: АвтKirjailija antaa äänen suomalaisten keskitysleirien vangeille Kiiltomato.net. 27/04/2007. (Рецензія на книгу Menetetty lapsuus.)
Об авторах // Совремеменная финская новелла. — М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 585