Геннадій Абрамович Небожа́тко ( 29 липня 1937, Сучан — 28 липня 1990, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Батько художниці Зої Небожатко.
Біографія Народився 29 липня 1937 року у місті Сучані (нині Партизанськ у Приморському краї Росії). 1965 року закінчив Київський художній інститут, де навчався зокрема у Володимира Костецького, Віктора Пузиркова, Карпа Трохименка.
Упродовж 1965—1967 років працював старшим художником-реставратором Київських науково-дослідних реставраційних майстерень; у 1967—1968 роках завідував відділом комплектації музеїв та виставок УРСР Центрального виставкового павільйону. У 1968 році закінчив творчі майстерні Академії мистецтвМ СРСР у Києві, де навчався у Сергія Григор'єва. Жив у Києві в будинку на вулиці Південній, № 82. Помер у Києві 28 липня 1990 року.
Творчість Працював в галузі станкового живопису. Створював переважно портрети в реалістичному стилі. Серед робіт:
«Реставратор» (1966); «Хірург Микола Амосов» (1967, полотно, олія); «Радик Руднєв» (1968, полотно, темпера; Севастопольський художній музей)Небожатко Г. А. Портрет Радика Руднева. 1968 / Виртуальный Русский музей. ; «Проводи» (1968); «Іван Котляревський» (1969); «Композитор Олександр Білаш» (1969); «Килимарниці» (1970); «Леся Українка» (1970); «Борис Шахлін» (1971); «Генеральний конструктор Олег Антонов» (1981); «Гіппократ, видатний лікар Стародавньої Греції» (1982, Національний музей медицини України); «Леся Українка» (1984). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1966 року, всесоюзних — з 1968 року. 1971 року отримав золоту медаль Виставки досягнень народного господарства УРСР.
Примітки
Література Небожатко Геннадій Абрамович // ; Небожатко Геннадій Абрамович // ;