Аматорська спортивна асоціація Лупаренсе () — італійський футзальний клуб, розташований в муніципалітеті Сан-Мартіно-ді-Лупарі.
Це найтитулованіша команда в Італії, яка може похвалитися шістьма чемпіонствами у чемпіонаті Італії, такою ж кількістю Суперкубків Італії, трьома Кубками Італії та одним Кубком Італії Серії B. З 2015 по 2018 роки вона була частиною мультиспортивного клубу Лупаренсе.
Історія Початок (1996-2003) Заснований 8 серпня 1996 року в Сан-Мартіно-ді-Лупарі, клуб одразу ж виграв Серію C2, обігравши у фіналі плей-офф «Карменту». Наступний сезон у найвищій регіональній категорії характеризується довгим протистоянням з Арциньяно; «Вісентіні» мають перевагу, але «Лупаренсе» компенсує це, обігравши «Імолу» в плей-офф за підвищення. Клуб залишався у третій футбольній лізі протягом трьох років, отримавши підвищення до Серії А2 у 2001 році та вигравши Кубок Італії цієї категорії 18 березня, який відбувся вдома, здобувши перемогу над «Чеккано» з рахунком 9-2. Перший сезон у новому дивізіоні завершився гарним четвертим місцем, але «вовки» гучно вилетіли в плей-офф від «Сан-Паоло Пізи», програвши вдома з рахунком 9-4. Наступного року команда залишалася на вершині турнірної таблиці, вигравши своє історичне перше підвищення до Серії А наприкінці сезону.
Серія A: підйом на вершину італійського футзалу (2003-2014)
Перші роки у вищому дивізіоні На перший сезон у вищому дивізіоні було обрано іспанського тренера Раміро Діаса, який був звільнений у грудні та замінений на свого співвітчизника Мігеля Родріго. Команда завершує сезон на 7-му місці, що гарантує вихід в плей-офф, де вони обігрують «Атлетіко Палермо» в першому раунді (поразка 6-5 на Сицилії та перемога вдома 5-1), але зазнають поразки від чемпіонів Італії «Прато» у чвертьфіналі (поразка 4-6 вдома та 5-1 на виїзді). Навіть у Кубку Італії клуб зупинили в чвертьфіналі, але цього разу Лупаренсе вилетів від Монтезільвано (8-3).
Влітку 2004 року команда була посилена за рахунок прибуття гравців з міжнародним досвідом, таких як Франклін, Чілаверт, Бертоні, Вісентіні, Саад і Сарторі, а також дві висхідні зірки Зарамелло і Вампета. Тренер Мігель Родріго був призначений, але лише через 3 дні подав у відставку, і його замінив молодий і перспективний Коррадо Рома. «Вовки» зберігають хороші позиції в турнірній таблиці, але 28 листопада в середовищі «Лупаренсе» та в усьому італійському футзалі сталася трагедія: тренер «Роми», повертаючись додому після товариського матчу, гине в трагічній автокатастрофі. Замість нього буде викликаний Раміро Діас. У Кубку Італії шлях закінчується в чвертьфіналі від «Перуджі», а сезон у лізі закінчується на 5-му місці. У плей-офф, після вильоту «Анкони» в першому раунді, у чвертьфіналі суперниками є «Арциньяно»; «Вовкам», незважаючи на всі прогнози, вдалося пройти, обігравши «Вісентіні» в першому матчі вдома (5-4) і зігравши внічию 3-3 у другому матчі. У півфіналі суперником була «Рома».
2005-2009: ера Веласко і домінування в Європі Влітку 2005 року новим тренером було обрано іспанця Хесуса Веласко, який до цього був тренером в «Прато». Франклін, Чілаверт і Ламанна продані, а новими придбаннями є Феллер, Грана, Бітенкур, Скала, Далле Молле і дуже молодий Марко Ерколессі. «Лупаренсе» домінує протягом усього сезону (замикаючи лідерство з 66 очками), а 6 лютого 2006 року «Рома» виграла свій перший Кубок Італії, обігравши у фіналі «Катандзаро». Однак команда Веласко мала труднощі в плей-офф і, пройшовши чвертьфінал проти «Августи», вилетіла від Арциньяно у півфіналі, програвши вдома з рахунком 1-2 і 6-2 у Віченці. Так завершується сезон високого рівня, який, однак, завершився без досягнення головної мети, а саме перемоги в чемпіонаті (який дістанеться Арциньяно).
Влітку 2006 року команда зазнала справжньої революції: продаж 9 гравців (включаючи Бертоні, Саада, Сарторі та Скалу) замінено 11 новими гравцями (включаючи Марсіо, Сандріньо, Нору та майбутнього капітана Оноріо). Сезон відкривається поразкою в Суперкубку в черговому матчі проти Арциньяно (5-3 для гравців Віченци), але в лізі вовки домінують і наближаються до +9 на другому місці. У чвертьфіналі Кубка Італії в Катанії, після перемоги над «Ромою» та «Бішельє», клуб програв у фіналі «Монтезільвано». Однак у плей-офф «б’янкадзуррі», обігравши «Перуджу» та «Марку», вперше вийшли у фінал проти «Лаціо». 30 травня 2007 року на переповненій арені у Сан-Мартіно ді Лупарі вони виграли свій перший в історії кубок Італії.
Влітку команда була ще більше посилена завдяки приходу нових гравців, у тому числі Джубанскі, Нуно, Вільяльби, Марсіо, Сандріньо. Сезон 2007-2008 в Італії майже ідеальний для синьо-білих, які не можуть знайти суперника, який міг би серйозно поставити їх у труднощі (за сезон команда зазнає лише однієї поразки) . Перемоги в першому Суперкубку (5-3 над Монтезільвано 1 вересня 2007 року), другому Кубку Італії (2-1 над господарями Августою) і другому Скудетто (6-2 над Арциньяно) зробили вовків першою (і єдиною) командою, яка виграла національний требл, тобто перемогла в одному сезоні у всіх 3 головних трофеях. Сезон 2007-2008 був також дебютним сезоном для б'янкадзуррі в Кубку УЄФА, де вони поступилися в елітній фазі чинному чемпіону Європи московському «Динамо».
Влітку 2008 року пішли Грана, Монтованелі, Джубанскі та Вільялба, компенсовані поверненням Сандріньо та Мієло, а також приходом Пеллегріні, Рейнальді, Кампаньяро та Барро. Сезон розпочався з перемоги 28 жовтня в Суперкубку, де клуб обіграв у фіналі «Августу» з рахунком 4:2 (які кваліфікувалися як фіналісти Кубка Італії). У Кубку Італії після перемог у чвертьфіналі та півфіналі команді Веласко довелося поступитися по пенальті одвічним суперникам з Арциньяно (вони виграли кубок Італії вперше), які своєю перемогою закрили можливість отримання командою другого національного треблу. Кубок УЄФА починається для біло-синіх, які проходять в основний раунд у Польщі з усіма очками, але завершують в елітній фазі, де зазнають поразки від чинного чемпіона «Сінари». У регулярному чемпіонаті перше місце виходить лише в останній день після матчів з «Монтезільвано» та «Маркою». Однак у плей-офф «вовки» переважатимуть над усіма, вигравши третій чемпіонат 8 червня в Бассано-дель-Граппа (за новим регламентом більше не можна приймати фінали в Сан-Мартіно). Буквально наприкінці вирішального фіналу Веласко в прямому ефірі Rai Sport оголосив про намір повернутися до тренерської роботи в рідній країні. Так закінчується цикл, який тривав 4 роки і приніс провінції Падуя 7 трофеїв.
Час Веласко і 4 місце в Кубку УЄФА Спадкоємцем Веласко був обраний молодий іспанський тренер Федеріко Відаль, літнє трансферне вікно цього разу не сильно засмутило команду, яка продала Барро і купила Чілаверта , Даніелі і Сезара (до них додадуться, у грудні також Клейтон Баптістелла). Трансфери 2009-2010 знаменують важливу зміну; Фактично, після 12 сезонів Лупаренсе залишає історичну будівлю Сан-Мартіно ді Лупарі та переїжджає до ПалаБруель у Бассано-дель-Граппа. Сезон розпочався найкращим чином з перемоги 19 вересня в Суперкубку (третій в історії) проти Арциньяно. Це буде останнє дербі в дуже довгій низці (починаючи з регіональних чемпіонатів), через економічні проблеми, які вразять клуб з Віченци в грудні. 22 листопада «вовки» досягли історичного результату: фактично, обігравши в Конельяно «Ель-Посо» (5-4), вони закрили основний раунд лідерства без втрат очок і стали першою італійською командою, яка потрапила до півфіналу Кубка УЄФА. Погана гра команди в лізі (3-тє місце, -10 відставання від лідерів), однак, призвела до того, що Відаль був звільнений у січні, його замінив співвітчизник Сіто Рівера. У Кубку Італії б'янкадзуррі вилітають у півфіналі; тоді як у Кубку УЄФА вони повинні задовольнитися четвертим місцем, програвши і півфінал, і матч за третє місце. Ліговий сезон закінчується на третьому місці. Таким чином завершується сезон з двома сторонами, з одного боку, перемогою в Суперкубку та, перш за все, історичним четвертим місцем у Єврокубку, а з іншого – лише одним виграним трофеєм і втратою титулу чемпіонів Італії.
Бієнале Фернандеса та Коліні Влітку 2010 року час Рівери на посаді тренера підійшов до кінця, і його замінив Хуліо Фернандес, кілька гравців попереднього сезону були продані (Баптістелла, Рейнальді, Даніелі, Барро та Нуно), але з'явилися близнюки Айяла, втретє повернувся Сандріньо, та молоді Де Лука й Халімі. Через рік арена Сан-Мартіно знову стає домашньою. У Кубку Італії «вовки» вилітають у чвертьфіналі від «Лаціо» (майбутній володар трофею) з рахунком 3:1, тоді як у плей-офф вибування відбудеться, як не дивно, вдома у грі 2 півфіналу від «Пескари» ( 3-4). Отже, рік закінчується без жодного трофея.
Літо 2011 року знаменує собою велику зміну в складі, клуб купує італо-бразильців Мерліма та Фортіно, молодих Марауччі та Гріппі. Були продані близнюки Аяла, Чілаверт, Де Лука, Сандріньо, Пеллегріні та Міело. Будівлю Сан-Мартіно ді Лупарі знову залишили та повернулися до ПалаБруель. У Кубку Італії «б'янкадзуррі», перемігши «Бішельє» та «Лаціо» відповідно у чвертьфіналі та півфіналі, виступають у фіналі як фаворити проти новачка «Асті», але, як не дивно, трофей виграють п'ємонтійці. Вовки завершують лігу на першому місці; у плей-офф, після усунення «Спорт Файв», вони перемогли у фінальній битві проти «Марки» (яка тривала до пенальті), вигравши четверте скудетто у своїй історії.
Влітку 2012 року, після двох сезонів, тренера Фернандеса змінив Фульвіо Коліні; Таким чином, Лупаренсе після 8 років іберійського тренерства, очолює італієць. Ринок бачить продаж двох флагманів Вампети та Вебера, а також найкращого бомбардира сезону, який щойно завершився, Фортіно, Сайотті і Кавічкіо. Капітанська пов'язка, після продажу Вампети, переходить до ветерана Оноріо. У грудні «б'янкадзуррі», перегравши «Асті» по пенальті, виграли четвертий Суперкубок, через кілька місяців настала черга третього Кубка Італії, виграного в Пескарі, перемігши у фіналі «Коджанко» з рахунком 3:1. У плей-офф, однак, вовків, після того, як вони вп’яте пройшли у фінал, обійде «Марка» (2-3 у Бассано, 5-3 і 3-2 у Конельяно); це перша (і поки єдина) поразка Лупаренсе у фіналі скудетто.
Коліні затверджений на наступний сезон; літній трансферний ринок бачить значні зміни у складі з переходами Кавічкіо, Сайотті, Толотті, Роджеріо та Педотті та приходом Белломо, Тости, Таборди, Маріньо, Піццо. «Вовки» почали потужно, одразу перемігши «Марку» (3-7) вдома в Суперкубку Італії, тринадцятому трофеї в історії команди. У чемпіонаті команда зберігає достатньо високі позиції в турнірній таблиці, кваліфікуючись до Кубка Італії. На початку грудня, після відходу спонсора, клуб «Марка» розформував склад, віддавши синьо-білим кількох топ-гравців (Едгар Бертоні та Патріка Нора, який повернувся в Сан-Мартіно, Фолладора, Морассі і Каверзана), які підсилили команду. Одразу «вовки» потрапляють у півфінал новонствореного Зимового кубку (організований вдома на ПалаБруель), де, однак, Асті обіграє Лупаренсе у півфіналі за пенальті. Вибування з Кубка Італії також відбудеться в півфіналі, цього разу від рук Лаціо. У чемпіонаті команда Коліні фінішувала на четвертому місці. Однак у плей-офф склад команди матиме значення, оскільки вовки, вибивши «Реал Рієті» у чвертьфіналі та фаворита «Асті»у півфіналі, зіграють у важкому фіналі проти «Акви», де гра вирішилася лише в овертаймі, що призвело до того, що Лупаренсе дістався до клубу «Рома» з 5 титулами як команди з найбільшою кількістю чемпіонських титулів у кубку Італії.
Занепад і створення спортивного клубу (2014-2016)