Астрономічна обсерваторія Миколая Коперника Ягеллонського університету — астрономічна обсерваторія, інститут у складі факультету фізики, астрономії та прикладної інформатики Ягеллонського університету в Кракові. Обсерваторія була заснована в 1792 році. Займається фізикою комет, фотометрією та моделюванням змінних зір, спостереженнями сонячного радіовипромінювання, дослідженням позагалактичних радіоджерел, активних ядер галактик, міжзоряної та міжгалактичної матерії, фізики галактик, магнітних полів у Всесвіті, великомасштабної структури Всесвіту та іншими темами. Робота ведеться у співпраці з численними центрами в Польщі та за кордоном, використовуючи багато інструментів і супутникові спостереження.

Історія обсерваторії

Підготовчі заходи Обсерваторія Ягеллонського університету, заснована в 1792 році, безперервно працює з моменту свого заснування до сьогодні. У ній зафіксовано і збережено найдовший безперервний ряд метеорологічних спостережень.

Астрономічні традиції в Кракові набагато старші за інституційну університетську обсерваторію. Уже в XV столітті європейські вчені вважали рівень астрономії в Краківському університеті дуже високим. Як свідчення розвитку спостережної астрономії в середньовічному Кракові, до наших днів збереглися в хорошому стані астролябії і астрономічний глобус Марціна Билиці з Олькуша.

Проте саме створення обсерваторії було важким. Ідея заснування астрономічної обсерваторії в Кракові в першій половині XVIII століття не мала сприятливої атмосфери. Астрономічні традиції Краківської академії з XV століття були забуті, а геліоцентрична теорія Миколая Коперника, найвидатнішого учня Ягеллонського університету, не була прийнята. Лекції з геоцентричної теорії за Птолемеєм були обов'язковими до 1750 року і навіть пізніше.

Перше повідомлення про необхідність заснування астрономічної обсерваторії в Кракові знаходимо в праці професора Йозефа Попьолки, яку він підготував після свого призначення в 1750 році членом комісії з підготовки програми кафедри математичних наук під керівництвом Анджея Залуського. У цьому листі він вимагав від Університету проводити систематичні спостереження зір. Подальші підготовчі кроки були зроблені в 1960-х роках Якубом Нєговецьким, який під час кількамісячного наукового перебування у Віденській обсерваторії придбав кілька інструментів для майбутньої обсерваторії.

В результаті першого поділу Польщі в 1772 році фінансові умови Краківської академії погіршилися, але дві історичні події 1773 року — заснування Комісії народної освіти і розпуск ордену єзуїтів — мали значний позитивний вплив на розвиток астрономічної обсерваторії в Кракові. Комісія вислала до Кракова отця Гуго Коллонтая з метою реформування університету. Реформа Коллонтая (1777–1786) змінила структуру університету, а сам університет змінив назву на Головну коронну школу.

Ян Снядецький розпочав навчання в Краківській академії в 1772 році. Отримавши в 1776 році ступінь магістра та доктора філософії, він почав читати лекції з алгебри. Коллонтай мав намір довірити йому посаду професора математики, тому він запропонував Снядецькому вивчати математику за кордоном, перш ніж зайняти цю посаду. Снядецький рік навчався в Геттінгені, де також працював у місцевій обсерваторії. Потім він подорожував через Нідерланди до Парижа, де протягом півтора років вивчав математику у Жака Кузена та астрономію у Жерома Лаланда. Він також співпрацював з французьким астрономом Шарлем Мессьє та математиком і фізиком Жаном Лероном д'Аламбером. Після повернення до Польщі в 1781 році Комісія народної освіти призначила Снядецького завідувачем кафедри та професором вищої математики та астрономії. 22 липня 1782 ректором був обраний Коллонтай, а Снядецький став його секретарем . Він читав лекції польською, а не, як до того часу, латиною. Перша лекція з астрономії 30 вересня 1782 року з нагоди відкриття Фізичного коледжу була присвячена Миколаю Копернику та його теорії: «Похвала Миколаю Копернику, краківському академіку, що відродив астрономію».

У 1783 році на місці колишнього саду Чарторийських, який у 1752 році купили єзуїти, почалися попередні роботи зі створення ботанічного саду. Після розпуску ордену єзуїтів, сад передали Комісії народної освіти, яка в межах реформи Краківської академії заснувала ботанічний сад як допоміжний заклад кафедри хімії та природознавства. Снядецький подав прохання заснувати на його території астрономічну обсерваторію. Для цього пристосували будівлю першої половини XVIII ст. Початкова робота почалася в 1787 році. Того ж року Снядецький вирушив у подорож до Англії, щоб розширити знання про потреби обсерваторії та необхідне обладнання. Подорожуючи Німеччиною та Францією, він відновив старі знайомства та завів нові. В Англії відвідав Кембриджський і Оксфордський університети, познайомився з Лондоном і Королівською астрономічною обсерваторією в Гринвічі. Потім він вирушив до Слау поблизу Віндзорського замку, де Вільям Гершель побудував телескопи та зробив свої астрономічні відкриття. Після повернення до Кракова Снядецький спостерігав сонячне затемнення 4 червня 1788 року та місячне затемнення 28 квітня 1790 року. Перші спостереження висоти Сонця були зроблені до відкриття обсерваторії в жовтні 1791 року. Офіційне відкриття відбулося 1 травня 1792 року.

Від відкриття до першої кризи (1792–1824) Початкова програма обсерваторії включала спостереження за положенням Сонця і Місяця, затемненнями супутників Юпітера, проходженням планет перед сонячним диском, покриття зір і планет Місяцем. Всі ці дані використовувалися для визначення довготи, тоді як спостереження висот Сонця, Місяця та зір у момент кульмінації, а також зенітних відстаней зір, що кульмінують поблизу зеніту, використовувалися для визначення широти. Також спостерігали за положенням рівнодення і сонцестояння. Положення планет реєструвалися з метою корекції теорії їхнього руху. Снядецький планував також спостереження комет і змінних зір.

Перший список приладів нової обсерваторії був досить скромним:

латунний квадрант радіусом три паризькі фути, виготовлений Жаком Каніве в Парижі, 14-дюймовий латунний квадрант із двома ахроматичними прицілами, виготовлений Джессі Рамсденом у Лондоні, ахроматичний перехідний телескоп, виготовлений у Парижі механіком Шаріте під керівництвом Мессьє, аналогічний телескопу в Паризькій обсерваторії, три маятникових годинника: Лепо, віденський за англійським зразком і Шелтона, екваторіальний телескоп довжиною 5 футів 5 дюймів, два ахроматичних телескопи Доллонда, два телескопи-рефлектори: один типу Ньютона, другий типу Грегорі.

Снядецький також мав набір метеорологічних приладів.

Крім цього, з огляду на майбутню обсерваторію професор математики, священник церкви святої Анни, Адам Ягельський перейняв низку астрономічних інструментів для реформованої Краківської академії, і склав їхній список 1780 року:

квадрант з радіусом 13 дюймів 4 лінії (паризька міра), виготовлений Рамсденом в Англії та оснащений двома маленькими телескопами, малий рефрактор роботи Доллонда з ахроматичною лінзою об’єктива діаметром 42 лінії та фокусною відстанню 3 фути 7 дюймів , паралактичний телескоп, виготовлений Каніве з колишньої єзуїтської астрономічної обсерваторії в Познані.

Король Станіслав-Август Понятовський передав ці три інструменти Головній коронній школі.

Через три роки Снядецький доповнив цей набір інструментів, попросивши у короля другий ахроматичний рефрактор Долленда з фокусною відстанню 28 дюймів. Потім він прийняв з Познанської обсерваторії від Юзефа Рогалінського:

квадрант радіусом 3 фути, створений Каніве, рефлекторний телескоп Тейллера, маятниковий годинник Лепота, армілярну сферу, глобус неба, глобус землі, годинник Бушера, який показує секунди та хвилини.

У 1786 році був доданий меридіанний телескоп, придбаний на кошти Фізичного коледжу.

Після того, як Краків окупувала Австрія, університет був реорганізований. Нову структуру факультету скопіювали з австрійських університетів, а її автономія була значно обмежена сильною централістською державною системою. Ці нові обставини спонукали Снядецького піти у відставку, але він не полишив своєї спостережної діяльності й погодився до 1803 року опікуватися діяльністю свого наступника Юзефа Ленського, який мав військову й інженерну освіту.

Після від'їзду Снядецького в 1803 році Ленський наслідував його приклад в астрономічних спостереженнях, у яких йому допомагав професор механіки та гідравліки . Через рік Ленський виїхав до Варшави, а після нього також протягом року обсерваторією опікувався Юзеф Чех, після якого формально обсерваторією керував професор Вацлав Войт (дуже коротко), і потім, на два роки, професор математики та землемірства Францишек Кодеш, що перевівся до Кракова зі Львівського університету.

Першим директором, рівним Снядецькому за кваліфікацією, але не за досвідом, був наступник Кодеша, Йоганн Йозеф Літтров, який став директором обсерваторії та професором математики та астрономії на початку 1808 року у віці 26 років. Через наслідки наполеонівської кампанії 1809 року він вирішив у 1810 році поїхати до Казані, де мав організувати обсерваторію. Після його від'їзду протягом року обсерваторією опікувався Йоахим Карковський, вчитель молодшої школи. У 1811 році Ленський повернувся як професор астрономії після двох років навчання в Парижі. Він докладав зусиль, щоб оснастити обсерваторію новими приладами, але результати спостережної роботи були відносно скромними, незважаючи на те, що після Віденського конгресу 1815 року вільне місто Краків стало незалежною державою, а професори університету грали в ньому велику політичну роль. З 1817 року університет відомий як Ягеллонський. Співпраця Ленського з його помічниками, Павлом Кжижановським, а потім , не йшла добре, що призвело до його відставки в 1824 році та поглиблення вже очевидного занепаду Краківської обсерваторії.

Розвиток обсерваторії (1825–1916) У 1825 році конкурс на вакантну посаду професора астрономії та директора Астрономічної обсерваторії виграв помічник Літтрова у Відні Максиміліан Вейссе. Він сприяв значному підвищенню становища обсерваторії та розвитку її діяльності. Ян Канти Стечковський став його доцентом. Спочатку вони проводили облікові роботи, включаючи, перш за все, обчислення положення планет за методом Гаусса. Придбали нові астрометричні інструменти, зокрема меридіанне коло, виготовлене у Політехнічному інституті у Відні, та метеорологічні прилади. Також були введені в дію недіючі астрономічні інструменти, придбані Ленським. Програма астрономічних спостережень була змінена та розширена. Спостереженням за зорями приділялося більше уваги, ніж, наприклад, Сонцю. Від визначення довготи за затемненнями супутників Юпітера відмовилися на користь покриття зір Місяцем, широту визначали за теодолітом і меридіанним колом, також спостерігали планети і комети. Результати публікувалися в німецькому науковому журналі Astronomische Nachrichten.

Від 19 лютого 1838 року, 365-тої річниці від дня народження Миколи Коперника, міські годинники почали налаштовувати відповідно до сигналів, які опівдні давав прапор з галереї Обсерваторії опікуну вежі Святої Марії.

У 1829 році Вейссе звернувся до Фрідріха Бесселя, професора Кенігсберзького університету, який очолював там астрономічну обсерваторію, запропонувавши розвинути свої спостереження за Кенігсберзькими меридіональними зональними зірками. Таким чином разом зі Стечковським він склав каталог положення 31085 зір у поясі схилень від -15° до +15°. У 1846 році під егідою Санкт-Петербурзької академії наук опублікували «Положення середніх нерухомих зір у регіомонтанних зонах, які спостерігав Бессель від −15° до +15° схилення, приведені до 1825 року та впорядковані в каталозі». Другий том, опублікований у 1863 році, містив положення 31 445 зір у поясі схилень від +15° до +45°. Ці каталоги високо цінувалися до кінця XIX століття.